УкрРус

Ота одвічна українська туга: на обрії несправжні кораблі...

"...Ота одвічна українська туга:

На обрії несправжні кораблі.

Той смуток не впряжеш в старого плуга..."

Існує думка, що в історії трагедія повторюється завжди у вигляді фарсу.

Ну жанрова різноманітність однакових подій, якщо вони не викликають людських жертв, то справа професійних критиків та об'їдки для політологів.

А ось у вигляді чого в українській пекучій історії повторюється фарс?

Якщо швидка втрата рейтингу Віктора Ющенка після обрання президентом виглядала для українського народу як трагедія, то не менш стрімка втрата рейтингу Віктором Януковичем - вже як фарс!

Фарс знову обернеться трагедією, чи піде далі і втілиться у повний розстріл української державності?

Якщо Ющенка привело до влади очарування, то Януковича - розчарування. Порошенка - очарування Європою, розчарування у Тимошенко та безвихідність. Коли у нації пальці на горлі - не до естетичних вподобань чи аналітичних міркувань, Схід і Захід обнімаються і голосують однаково.

Якщо електорат Ющенка і електорат Януковича обирали їх за принципом "свій-чужий", то в Порошенка в Україні немає електорату! Його обрали як рятувальника.

Подобається тобі рятувальник чи ні - не суть важливо. Його обирають заради функції.

Тому Петру Порошенку не варто розраховувати на народну любов чи довготривалу довіру.

Тим більш уповати на легітимність - приклад попереднього президента Януковича довів, що для українського народу вона нічого не варта.

Ми не настільки європейці, аби шанувати протокол.

Ми, як виявилось дуже сильно козаки, а в козацькій демократії будь-який папір, на якому не написаний лист турецькому султану, то лише папірець для підтирки.

Те, що відбувається з рейтингом Петра Порошенка не може не лякати! Сізіфів труд по підняттю його вгору не убезпечив від стрімкого падіння вниз.

Не помічати стрімкої втрати народної довіри до діючого президента можуть тільки хитро зашорені європейці та "регіональні" штабісти Петра Порошенка, які заняті звичним дерибаном на місцях.

Український народ сильно розчаровується в Петрові Порошенкові. Він не виконує своїх обіцянок!

Обіцяв за тиждень закінчити АТО безумовною та повною перемогою. Натомість веде перемовини з терористами і таким чином легалізує їх як, начебто, сторону громадянського конфлікту!

Та ми викликали рятівника! Коли нас треба негайно рятувати, нам не потрібні послуги психолога, який заспокоїть нас! Нам не потрібно аби цей психолог вислухав і протилежну сторону, яка, начебто, теж має право на свою думку стосовно тої біди, у яку нас втягнули.

Ми обирали воїна, який розжене усю цю нечисть на українському Донбасі, і поверне у лоно Неньки український Крим.

Тому серед українців все голосніше точаться розмови про Третій Майдан.

Те, що хтось в нього не вірить, чи думає, що народ не готовий до нього, - хай згадає, як виник Другий Майдан!

За три роки правління режим Януковича дістав усіх! Але Майдан не міг виникнути під неконструктивним гаслом "Януковича - геть!" Дочекалися конструктивного "Хочемо в Європу!" - і спалахнуло!

Але ж усі розуміли, що "Хочемо в Європу!" і "Януковича - геть!" - речі тотожні! Бо за європейськими правилами Янукович ніколи вдруге не переобереться в президентське крісло!

"Ти нам збрехав!" - гасло не конструктивне. Так ось, як тільки з'явиться конструктивне гасло, або хтось із доброзичливців допоможе його народити, в Україні багато креативних хлопців, - Третій Майдан спалахне миттєво. І набере таких обертів, які Другому Майдану і не снилися! Благо, досвід вже є, і злість не зникла.

Так чому ж падіння рейтингу Петра Порошенка так лякає автора?

Через думку, яка винесена у заголовок статті.

Український народ починає петрати про Петра, що він такий же несправжній, як і його попередники, що він сьорбав з того ж корита, що приводить до влади "старі" кадри, що набили оскомину.

З одного боку, ця оскомина вкупі з розумінням - позитивна. Не очаровуйся - не розчаруєшся! Здійснили Революцію, аби привести до влади олігарха!

Народ почав розуміти, що він у театрі лише глядач, і зміна декорацій, аж ніяк не впливає на хід вистави.

З іншого боку розчарування, яке може стати останньою каплею не тільки для існування української політтусовки, може зробити Третій Майдан хоча й очистительним, але дуже кривавим!

Але якщо вони не хочуть реально ділитися владою з народом, то хто їх вбереже?

П.С. А сакральна борменталівська фраза "Так других же нет!" не працює як технологія вже з часів Другого Майдану!

Наши блоги