Імперський клоун

Ми не маємо терпіти імперських клоунів, як Ургант. Котрі сміють жартувати над вбивствами наших співвітчизників. Не маємо залишати це не покараним. І справа не лише в одному покидьку, чи хворобливому "імперському синдрому" російської еліти та народу загалом. Справа в нашій силі, честі і гідності.

Ургант не жартує про депортацію чеченців, не тому що він ставиться до цього якось по іншому, ніж до геноциду українців, а тому що вони ладні гідно відповісти. Хіба в нього не були б поламані ноги в такому випадку? Так чим ми гірші?

Звісно, поки існує імперська "Москва", й існуватимуть різні клоуни-ведучі, клоуни –політики, "незалежні журналісти", котрі намагатимуться зачепити нашу національну честь. Але чим сильніше ми відповідатимемо, тим менше їх буде, і тим більше буде в нас віри у власні сили.

Мінімум, чого заслуговує Ургант, це публічного приниження, він має забути дорогу в Україну, будь-яка комерційна структура чи особа нашої країни, яка запросить його на публічні заходи повинна бути піданна обструкції як антиукраїнська організація, він має боятися паплюжити нашу гідність.

Поки що, він і на далі проявляє свою нахабність, сміючи просячи вибачення насміхатись над нами, заявляючи, що назве всіх своїх дітей, в не залежності від статі ім'ям Богдан.

В'їзд в Україну для нього має бути заборонений. Як і для будь-кого хто не поважає українців, дозволяючи собі дискримінаційні висловлювання, в нашу адресу, та цинічно жартує про масові вбивства наших пращурів.

Для співців московського імперіалізму зрозуміла лише одна мова – мова СИЛИ. Тож будьмо сильними. Це має показати наша відповідь.