УкрРус

Катеринчук vs. Порошенко: битва колишніх поплічників

  • Катеринчук vs. Порошенко: битва колишніх поплічників

Герой одного голлівудського фільму отримав 300 мільйонів у спадок за умови, якщо він зможе витратити одну десяту цієї суми всього за один місяць. Спадкоємцю ніяк не вдавалося розтринькати стільки грошей, аж поки він не став кандидатом в президенти зі слоганом "Голосуй проти всіх". Передвиборча кампанія Миколи Катеринчука дуже схожа на американську комедію. Головний європеєць чи не єдиний кандидат, який витрачає величезні гроші на вибори без дати.

ЗАГАДКОВІ СПОНСОРИ

У країні, де секретарки держслужбовців їздять на Range Rover, питання щодо джерела передвиборчих коштів є, як правило, неприємним. Катеринчук так само не дав однозначну відповідь, ухильно дякуючи загадковим друзям за друк й розповсюдження агітаційних газет та розміщення бігбордів.

Проте очевидно, що агресивна рекламна кампанія Катеринчука, яку вже почали порівнювати з кампанією Наталі Королевської, коштує грошей, яких у самого Миколи Дмитровича не може бути апріорі.

Звичайно, йдеться про представників великого капіталу. Хто ці загадкові олігархи і чому вони дозволили Катеринчуку витрачати їх гроші, на вибори, дата яких залишається невідомою? Аби розгадати цю загадку необхідно детальніше розібрати саму кампанію.

"ЧОМУ НЕ ПЄТЯ"?

Дійсно, на перший погляд кампанія Катеринчука виглядає досить дивно і нелогічно.

По-перше, він - єдиний кандидат, який розпочав агресивну кампанію до офіційного призначення виборів у Києві.

По-друге, викликає подив сутність самої компанії. Стратегія, яку обрав Катеринчук, побудована за принципом протиставлення "свій-чужий", або "кияни - донецькі".

Себе Микола Дмитрович, звісно, зарахував до "киян", а на роль чужих, обрав діючого голову Київської адміністрації Олександра Попова а також свого колишнього помаранчевого поплічника Петра Порошенка.

Персональна вендета з представником влади є стандартною "заманухою", необхідною для правильного позиціонування кандидата від опозиції. Проте ця замануха є безперспективною з точки зору боротьби за електорат, адже виборці ПР є кристалізованою структурою, яку дуже складно зламати.

Значно перспективнішою для Катеринчука, а особливо для його спонсорів, виглядає перспектива загарбання електорату Петра Порошенка. При чому Катеринчуку потрібен електорат Петра Олексійовича, а спонсорам – зниження рейтингу останнього.

"НАРУЖКА" ДЛЯ БАБУСЬ: ТОМУ ШО РАЗОМ З ПОПОВИМ

Технологи голови "Європейської партії" підготували стандартний набір агітпродукції: борди, листівки, плакати.

У перший хвилі листівок Катеринчук майже не агітував за себе. Вся поверхня паперової агітпродукції була вкрита поясненнями, "чому олігарх Порошенко не повинен управляти Києвом".

Чим Порошенко гірший, за його власних спонсорів, Катеринчук пояснив тільки у другій агітці. Пояснення виявилися досить дитячими. Меценати, імена яких Микола Дмитрович пообіцяв назвати пізніше, за словами останнього, не шукають власної вигоди.

Плакати містять більш цікаву порівняльну інформацію, де Олександр Попов називається провладною "донецькою маріонеткою", а Порошенко порівнюється з "дерибанщиком" Черновецьким, який "опікувався лише своїм бізнесом". Нещодавно цими плакатами було зранку обклеєно пів міста, проте вже через 15 хвилин усі плакати було зірвано. Начебто владою.

Борди Катеринчука відрізняються від листівок і плакатів хіба що лаконічністю і величезним посиланням на найпопулярнішу соціальну мережу Facebook.

Це посилання не є випадковим дизайнерським ходом. Справа в тому, що саме у цій мережі точиться найголовніша частина передвиборчого "мочилова".

ІНТЕРНЕТ: ПРИМІТИВНИЙ "ТРОЛІНГ" І АНТИСЕМІТИЗМ

У Facebook, де тусить велика частина київського електорату, Порошенка "мочать" в "чорну". Звичайно, прізвище Катеринчука поряд з незаконним контентом не фігурує. Проте, аналогія з кампанією улюбленця українських жінок кидається у вічі з першого погляду.

Сторінка ФБ "Порошок уходи" зареєстрована загадковою громадською організацією, яка не хоче, аби "олігарх і продажний політик Петро Порошенко став мером Києва". Саме через цю сторінку у соцмережу вкидається тонни "чорнухи".

"Чорна кампанія" в основному зводиться до неякісного троллінга, на кшталт антисемітського демотиватора "Я не еврей. Просто у моего папы фамилия Вальцман".

Очевидно, що технологам проекту бракує уяви та почуття гумору, які є основою ефективної роботи в мережі. Відтак негативна кампанія в Інтернет є досить посередньою.

Брак фантазії намагаються компенсувати баблом. На розміщення контекстної реклами в Facebook та Google витрачаються значні кошти.

ГРАБЛИ КОРОЛЕВСЬКОЇ, АБО "КЛЮЧ ОТ КВАРТИРЫ, ГДЕ ДЕНЬГИ ЛЕЖАТ"

У вільний від Порошенка час та на зекономлені на Порошенко гроші, Катеринчук намагається проводити позитивну кампанію у свою підтримку.

Для цього Микола Дмитрович вирішив експлуатувати тему патріотизму, обіцяючи у разі перемоги віддати в руки киянам владу у вигляді символічного ключа. Ідея, можливо, мала б право на життя, якби не її втілення.

Замість нескінченних пікетів, мітингів та акцій протестів, головний "помаранчевий адвокат" поводить себе як представник влади: бере найболючіші в країні питання "під особистий контроль" та розміщує комерційну рекламу у непристойно великих об’ємах.

На фоні нав’язливих бордів та баннерів із зображенням Миколи Дмитровича відверто фейковими виглядають заяви його штабу про намагання влади заборонити рекламу на бордах та в Інтернет. Здається, помаранчевий адвокат вперто наступає на граблі Королевської, яка на мерседесі вдавала з себе жертву режиму.

Проте, схоже, що спонсори Миколи Дмитровича ніколи не планували перемогу останнього. Здається, найголовніше завдання Катеринчука – "мочити" опонентів.

НЕМА ПОРОХУ У ПОРОХІВНИЦЯХ…

Не дивлячись на куцість, стратегія і тактика спонсорів Катеринчука є принаймні досить чіткою та зрозумілою. Чого не можна сказати про Петра Порошенка, передвиборча, поведінка якого виглядає не зовсім адекватною.

Перш за все викликає подив відсутність системної протидії агресивній "чорній" кампанії, яка розгорнулася проти Порошенка у медійному просторі. Наліпка з "Буратіном-Катеринчуком", який зариває гроші загадкового Папи Карло, аби домогтися омріяного золотого ключика (від квартири, де гроші лежать), є скоріше виключенням з дивного правила солодкого магната.

Більш регулярною, проте виключно банальною виглядає робота Петра Олексійовича в площині особистого піару. Усі інтерв’ю олігарха, та слогани з обкладинок дружніх йому видань схожі на уривки виступів перших секретарів ЦК КПСС. На щось системне та оригінальне олігарх поки що не спромігся.

Криза жанру Порошенка, скоріше за все, пов’язана з економією грошей, які, на відміну від Катеринчука, олігарх витрачає зі свого карману. Проте економити Порошенко виходить за рахунок власного авторитету.

Р.S.

Схоже, в Україні винайшли нову передвиборчу технологію, коли дата виборів призначається тільки після ретельного опрацювання рейтингу недружніх кандидатів.

З іншого боку, якщо робота з опонентами почалася, вибори у Києві таки будуть. Адже мільйони у наш час марно не витрачаються…

Сергій Влащенко, президент "Центру політичного прогнозування"

Наши блоги