УкрРус

Що головне?

Читати українською
  • Що головне?

"Вважаю, що Україна достатньо сильна і своїми спеціалістами, і своїми людьми для того, щоб вирішити всі необхідні питання і провести всі необхідні реформи, щоб справді інтегруватися до ЄС", - так висловився щодо євроінтеграційної політики нашої держави Президент Латвії Андріс Берзіньш, перебуваючи з дводенним офіційним візитом у Києві.

Зростання товарообігу та реалізація транспортних проектів – ось що перш за все цікавить обидві сторони. Саме тому одна з ключових подій візиту Берзіньша – українсько-латвійський економічний форум.

В умовах світової кризи країни ЄС активно шукають можливості для відновлення економічного зростання. Україна ж, як одна з найбільших країн Європи з населенням в 46 мільйонів, – цікава та перспективна держава, з якою хочуть працювати. Контракт з міжнародною нафтогазовою компанією Royal Dutch Shell вартістю в мільярди доларів – яскраве тому підтвердження.

Минулого тижня пролунав і інший позитивний сигнал щодо перспектив співробітництва нашої держави з Європейським Союзом. Європейський комісар з питань розширення і Європейської політики сусідства Штефан Фюле чітко заявив, що останні дії української влади демонструють рішучу налаштованість Києва щодо вжиття всіх необхідних заходів для підписання Угоди про асоціацію.

Зрозуміло, що мова йде про Указ Президента про невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України. Саме про це Фюле заявив на пленарному засіданні Європейського парламенту цього тижня.

Так, саме на тому засіданні, про яке так багато писали українські ЗМІ. Але чомусь ці слова, в яких сконцентровано позицію усього Євросоюзу, в нашому суспільстві практично не були почуті, так само, як і заклики європарламентарів до опозиції розблокувати Верховну Раду та почати нарешті працювати.

Більше говорили про поодинокі висловлювання окремих євродепутатів, які відображають скоріше їх власну думку, ніж загальну позицію цієї поважної установи.

А що ж було насправді? Нічого сенсаційного. Порядок денний 13 березня, як і зазвичай, включав багато питань. Одне з найважливіших - майбутні вибори в Європарламент в 2014 році.

Попередні вибори зразка 2009 року викликали тоді чимало зауважень. Справа в тому, що депутати в різних країнах ЄС обирались за різними правилами, та й сама процедура проведення виборів піддавалась критиці.

Обговорювали парламентарії також розвиток аграрної сфери, порушували питання бюджету, розглядали відносини ЄС – Китай.

Одне з останніх питань порядку денного стосувалося стану відносин Україною, що абсолютно не дивно у світлі нещодавно проведеного саміту в Брюсселі.

І тут звичайно кожен висловлювався згідно поглядів, які часто диктуються партійною приналежністю. Гунар Хокмарк, Ребека Хармс, Яцек Протасєвіч, Павел Коваль, Крістіан Вігєнін, Адріан Сєвєрін. Кожен з них має своє розуміння ситуації в Україні, і кожен висловлював своє бачення перспектив розвитку двосторонніх відносин.

По суті, нічого нового сказано не було. Ці люди давно відомі і їхні позиції не раз висвітлювались у ЗМІ. Одні пояснювали, чому відносини з Україною важливі для ЄС, інші говорили про підтримку європейських прагнень нашої держави, а окремі депутати – абсолютна меншість – намагались представити все в чорних барвах.

Ніяких сенсацій не відбулось та їх і не могло бути. Ніяких документів з цього питання прийнято не було.

А після цього так само в робочому порядку розглядали і наступні питання, власне, саме відносини з Китаєм, який за останні роки перетворився на одного з головних торгових партнерів ЄС.

От і все. Переконаність у необхідності підписати Угоду про асоціацію домінувала у виступах більшості депутатів, що знайшло відображення у підсумкових словах комісара Фюле.

Економічні питання, проблема безробіття, пошук ринків збуту для своїх товарів – ось головне, що хвилює сьогодні країни Єврозони. І конструктивними вбачаються кроки, спрямовані на подолання цих викликів.

В цьому сенсі окремі країни Єврозони готові навіть приймати радикальні рішення.

Наведу маленький приклад. За 2012 рік кордон між Калінінградом та Польщею перетнуло більш ніж 4,5 мільйони людей, 2,5 мільйони з яких - росіяни. Введення Польщею безвізового режиму для жителів Калінінградської області Росії - яскравий приклад того, як розумний та нестандартний підхід до питань міжнародного співробітництва може принести великі дивіденди для розвитку власної країни.

Гості з Росії стали найвигіднішими клієнтами польських крамниць та курортів. Завдяки їм в регіоні отримують чималі кошти. Керівники польських районів розповідають, що планують розвивати двостороннє співробітництво на рівні підприємств, борються за контракти з росіянами з підготовки до чемпіонату світу з футболу 2018 року.

Світова фінансова криза на перше місце серед інших проблем ставить проблеми економічного розвитку. Ось що турбує в першу чергу Євросоюз.

І тому прагматизм в цьому економічному утворенні не може не переважати над іншими міркуваннями.

Володимир Яців, експерт Центру міжнародних та порівняльних досліджень

Наши блоги