УкрРус

Про загрози для країни та технократів в уряді

Розвернемо владу обличчям до бізнесу

Як відомо, Антикризова рада громадських організацій України виступила із ініціативою створення Громадського технократичного уряду – рішення проголосоване 20 квітня 2015 року. Цим дописом хочу підтримати цю життєво важливу ідею. Адже наші уряди вже років десять демонструють зростаюче невігластво. Поведінка урядів протягом цього періоду нагадує поведінку патологоанатома біля ліжка пацієнта із важкою мозковою хворобою.

Підсумки незалежності

Закінчуються перші 25 років Незалежності України. Їх результати в основному досить сумні:

1. Накопичений протягом 2006-2013 рр. трагічно великий дефіцит поточного рахунку (більше 65 мільярдів доларів США) викликав у 2014-15 рр. (1) вимушену трикратну девальвацію гривні, (2) падіння ринків та (3) різке зниження й без того убогого добробуту українців;

2. Кредитування економіки в реальному вимірі падає високими темпами навіть після стабілізації курсу гривні (навіть, у першій половині 1990-х ситуація не була такою жахливою). Падіння кредитування унеможливлює мінімально необхідне відновлення активності бізнесів та заробляння українцями хоч б звичних (доволі убогих) розмірів реальних доходів;

3. З ініціативи Росії розвалена левова частка підприємств ВПК – мільйони висококваліфікованих фахівців залишилися без роботи. Протягом останніх приблизно 15-20 років влада аж ніяк не зреагувала на це;

4. Динаміка виробництва ВВП на душу населення згубна. Ми програли у змаганні економік навіть сусіднім країнам – конкурентам. Йдеться про Польщу та Туреччину – сьогодні в них цей надважливий фінальний показник у 3-4 рази вище нашого, хоча 25 років тому ми були на однакових рівнях. Така динаміка згенерувала процес зникнення нації. Українці вимирають та розбігаються;

5. У бюджетах постійно збільшуються фінансові діри, котрі влада намагається заткнути пограбуванням найменш забезпечених верств українців;

6. "Боротьба з корупцією", як і люстрація, не дала очевидних економічних позитивів. Принаймні, поки що (?) не дала…

Чому так?

Головна причина провальних результатів, котрі загрожують існуванню України як держави: взаємодія влади та бізнесів, влади та громадян, регулювання економіки у цілому є вкрай примітивними. А саме:

1. Не враховуються особливості відтворювальних циклів в різних секторах економіки. Складається враження що, наприклад, не вбачають різниці між тваринництвом та виготовленням пиріжків, між торгівлею велосипедами і будівництвом суден. Таких гірких порівнянь в нас безліч;

2. Ігнорується широко відомий досвід регулювання економіки хоча б розвинутих країн та країн-конкурентів, хоча б у частині регулювання конкурентних переваг (АПК, морська індустрія, АйТі, вища технічна освіта…). Ця ірраціональність поведінки влади є украй дивною – виникає цілком логічне питання: У нас українська влада?;

3. Наші "володарі" не звертають увагу на виснаженість трудящих – безпосередніх творців додаткової вартості. Саме тому українці все активніше, й активніше, й активніше шукають реалізацію своїх творчих здібностей за кордоном. Й знаходять…

Зрештою: Протягом приблизно 10 років влада тривіально ігнорує досвід накопичений у багатьох інтелектуально розвинених країнах щодо регулювання взаємодії (1) влади та бізнесів, (2) влади та громадян, (3) регулювання економіки у цілому.

Пропозиції

Необхідно розгорнути роботу щодо створення сучасної системи регулювання економіки.

Це – величезні обсяги робіт по десятку напрямів. Я особисто до них відношу (1) малий бізнес, (2) морську індустрію, (3) АПК, (4) Інформаційні технології, (5) вищу технічну освіту.

Але! Виходячи із необхідності отримання позитивних результатів у найкоротші терміни (вже ближчими місяцями), створення сучасної системи регулювання економіки України на нашу думку має передбачати наступне.

Перше. Розбудову системи підтримки (регулювання) малого бізнесу, котрий є цивілізаційною (!) основою сучасного суспільства.

Друге. Розбудову системи регулювання морської індустрії, котра є важливою конкурентною перевагою нашої економіки

Малий бізнес

Варто активно використати досвід ЕС та США. У США, наприклад, вже кілька десятків років успішно працює спеціальна Small Business Administration. Як на мене, треба спробувати скопіювати ці системи аби скоротити час – не вишукувати ж свій український велосипед із квадратними колесами. Впровадження досвіду цих країн буде непростим адже в Україні ніколи не було подібних систем.

1. Посилюючи свою позицію не можу не нагадати, що ціла низка революцій у техніці, у взаємовідносинах людей генерувалася "малюками": Генрі Форд – перші серійні авто, Ігор Сикорський – гелікоптери, Стив Джобс – Ай Пади, Сергій Брин – Google, Цукерберг – Фєйсбук…. Перелік таких прикладів є безкінечним.

2. Враховуючи критичну важливість найскорішого відновлення кредитування малого бізнесу пропонується із залученням банківської системи це питання вирішити перш за все. Можливо, на без (!) ресурсній основі. Вже маємо більше сотні тисяч прикладів коли банки кредитують бізнес на рівні маржі – за 4% річних. Це – пускова кнопка проекту становлення Small Business Administration Ukraine.

Морська індустрія

Бачу три етапи:

1. Найскоріше затвердження Морської доктрини України. Подібні документи мають геть всі морські держави;

2. Утворення окремого центрального органу виконавчої влади, який виконуватиме функції Морської адміністрації. Аналогічні органи вже протягом кількох десятків років працюють у державах, досвід котрих ми намагаємося запозичити для розбудови України;

3. Вдосконалення чинного законодавства з метою створення правової бази для ефективного проведення морської політики.

Наведу лишень кілька кричущих прикладів.

Перевезення вантажів морським транспортом є найдешевшими перевезеннями за останні кілька сотень років.

До 90% світових експортно-імпортних перевезень – це морські перевезення. Обсяг цих перевезень практично невпинно зростає доволі високими темпами – за 1970-2014 рр. він виріс у 3,8 рази, до 9,8 млрд. тн. за рік. Середньорічний темп зростання склав 103,1% – більш високі темпи є, вважаю, тільки в ІТ-індустрії.

На фоні цього зростання наша динаміка морських перевезень виглядає просто жахливою. Пояснюю:

1. У 1988 р. через наші порти під нашим прапором було перевезено більше 60 млн. тн. вантажів.

2. Останніми роками під українським прапором перевозиться у 10 (!) разів менше – до 7 млн. тн. . Хоча обробка вантажів у наших портах коливається на рівні 140-150 млн. тн. Тобто, із цього шаленого обсягу обсяг перевезень під українським прапором складає тільки 5%. Чому не Україна, а інші держави заробляють на перевезеннях, котрі йдуть через наші порти???

До речі:

1. За даними ЦРУ під українським прапором експлуатується лишень 134 українських судна;

2. Під прапорами інших держав – 172 українських судна.

3. Порівняймо ці числа й спробуємо відповісти на очевидне питання: Для кого ми будуємо Україну? Для деяких олігархів та крадіїв?

Суднобудування України, як і морська індустрія у цілому, є однією із найважливіших конкурентних переваг нашої економіки. Однак, на жаль, стан суднобудування України за 2014-15 рр. радикально погіршився. Гірше було тільки у 1944 р. – після звільнення України.

Чисельність працюючих скоротилася до 10-12 тис. осіб проти 40-50 тис. протягом попередніх 5-6 років та 160 тис. працівників галузі напередодні Незалежності.

Наявні виробничі потужності використовуються лишень на 8-10%, при тому що наші конструктори здатні наситити новими проектами програму суднобудування на рівні обсягів часів СРСР. Наші конструктори вимушені працювати на світових ринках. Працюють доволі успішно!

Генерована у 2008 р. світова криза не мала вирішального впливу на погіршення стану справ у нашому суднобудуванні. Адже:

1. За ці два роки дедвейт (корисна водотоннажність) тільки морського транспортного флоту Світу приросла на 123 млн. тн. – у 100 разів більше наявних в нас виробничих потужностей. Ми цей фактор зростання практично не використали;

2. Після кризи суттєве (на 15-20%%) зниження цін на морський транспорт завершилося в основному до 2010-2011 рр. Девальвація гривні у 3 рази, яка відбулася у 2014-15 рр. не тільки компенсувала це здешевлення (на15-20%%), а й створило значну курсову перевагу для нашого суднобудування.

Особливо бентежить те, що чинна влада не бажає створювати умови для оновлення українського флоту шляхом будівництва суден на українських верфях. За даними UNCTAD за 2014-15 рр. дедвейт нашого флоту скоротився до 477 тис. тн. – на 15% , або на 86 тис. тн. Й це в той час коли наші верфі фактично простоюють.

Тим самим, влада закріпила згубну тенденцію скорочення українського флоту,який (за даними UNCTAD) мав дедвейт у 1993 р. у розмірі 6177 тис. тн. – був у 13 разів більше ніж зараз.

Що ж робити у суднобудуванні?

Спираючись на досвід інших держав повернутися до створення спеціальної системи фінансової підтримки суднобудування, котра вже продемонструвала свою ефективність ще у 2000-2005 рр.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги