УкрРус

Про фашизм як технологію, а не ідеологію

  • Про фашизм як технологію, а не ідеологію

"- Абраме, позич сто гривень! Бо інакше я усім на базарі розповім

що твоя донька - повія! - Та я не маю доньки! - Ну ото й будеш ходити

по базару й доводити усім, що ти не маєш доньки!"

Анекдот

Пам’ятаєте той радянський анекдот: а це що за два пропелери? Та це Пєтька і Васілієм Івановічем! Ну, словом, про кого анекдот у земній дійсності розповідають – ті перевертаються із спини на живіт.

У сучасній Україні Муссоліні став вічним двигуном, колайдером.

Скоро немовляти, замість слова "мати", вперше казатимуть: "фашист". "Фа-фа-фа...шист"

Єдине що радує, що більшість з них зовнішньо не будуть схожі на Кернеса. Хоча б тут українці вдало прослизнули. Якого особисто я вважаю справжнім фашистом.

Можна, звичайно, казати що усі ми жертви радянських фільмів і ранцевого дитинства, коли слово "фашист" було найбільшою образою. Ми виросли за сто вісімдесят сантиметрів, але не виросли із дитячих штанців.

Хто тобі не подобається - той одразу фашист! Не покидьок, мерзотник, пройдисвіт, йолоп, бовдур, а саме - фашист, чого дрібнитися, розтоптати гадину!

Розуміти різнобарв’я думок - навіщо? Навколо суцільні фашисти! Вони виправдовують нашу агресію та неприховане крадійство. Гомосексуалісти, до речі, теж фашисти! Марші влаштовують - значить, фашисти! Підемо їх бити, ми ж антифашисти!

Парадоксально, до слова "фашист" українське вухо призвичаїлось, а ось "антифашист" вважається лайливим, як "донецький" чи "ландикувати". Ну тобто, неприйнятне, як бити жінку карафою із горілкою по голові.

Стоїть ветеран ВВВ біля залізничної колії, по якій мчить швидкий потяг, на голову з вікна йому падає використаний тампакс, він зітхає: "Війна вже стільки років як закінчилась, а поранених все везуть і везуть!" Ветеране, як же тобі вдалося імплантувати свої мізки пораненим Колісниченку та Азарову?

Господи, та ми - фашистська країна! У нас, якщо вірити не лінивим пелькам, стільки фашистів, скільки у Німеччині за часів Гітлера не було!

Я й сам вважаю усіх членів партії Регіонів та КПУ, за рідким виключенням, фашистами. Ні, гіршими за фашистів, просто ще визначення їхній підлій сутності не вигадав.

Тому "Наші матері, наші батьки" хоча й підленький фільм, але у дечому справедливий. У бажанні нації перекласти відповідальність за свою ганьбу на сусідів. Чого нам катастрофічно не вистачає.

Але у нас, на відміну від німців, не було Гете й Канта. Шиллера не було. Й цього улюбленого Гітлером композитора. Та й непереможного у моїй улюбленності Гофмана. Зелена змійка із золотавими очима, у яку закохався студент Ансельм.

Коли змиють бруд зі скла, усі побачать скрізь прозору шибку, усю велич їхньої німецької культури.

Зате в нас був Юрій Липа! Теж фашист, якщо вірити енкаведистам, що закатували письменника і лікаря.

Як можна святкувати перемогу тих, хто катував Юрія Липу?!

Але й була справа не тільки лікаря Липи, але й, ініційована фашистом Сталіним, справа євреїв-лікарів!

Господи, я знову, вживаючи слово "фашист", наступаю на граблі імперських технологій!

Хай краще мене називають фашистом, аніж я когось іншого називатиму фашистом. Бо, інтелігенту й козаку негоже користуватися підлою технологією путінського режиму і "п’ятої колони" в Україні.

Я викреслив це слово із свого ужитку, а кожен хай сам для себе вирішує наскільки він може собі дозволити обтяжуючий людську власну карму гнів.

Наши блоги