Де розвиток?

Поява нових економічних та політичних центрів впливу значно поляризувала світ. Модель міжнародних відносин змінюється, окреслюючи нові формати взаємодії.

Один з яскравих та часто обговорюваних прикладів - група країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР). Все розпочалось із зустрічі міністрів закордонних справ тоді ще лише чотирьох країн під час 61-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку в 2006 році. Тепер же БРІКС – це об’єднання з п'яти держав, лідери яких зустрічаються доволі часто.

Та про якісь консолідовані кроки в економіці та політиці наразі говорити не приходиться. Спроба дійти згоди щодо створення банку БРІКС на саміті в Дурбані знову провалилась.

БРІКС об’єднує країни з сильними економіками, що є лідерами у своїх регіонах. На долю цих країн припадає одна п’ята від світового об’єму виробництва та 263 мільярда доларів (20 відсотків) від всіх прямих іноземних інвестицій світу. Китай, Бразилія, Росія та Індія входять в десятку найбільших економік світу, а загалом середні темпи росту ВВП в групі БРІКС в 2012 році склали 4%, в той час як в США, Японії, Німеччині, Франції вони становили всього лише 0,7%.

Тому в умовах світової фінансової кризи від БРІКС і очікують прогресивних ідей, але члени групи пропозицій вносити не поспішають. Мабуть, тому що самі ще до кінця не усвідомлюють, що робити з цим форматом взаємодії. Надто різні країни, щоб так легко створити щось разом. Та є дещо спільне, що значно пересилює всі відмінності. Це - відносини з Заходом, від цього і залежатиме, якого формату буде БРІКС завтра.

Криза поставила світ перед багатьма викликами і перш за все – економічними. Вирішення цих проблем зумовлює необхідність шукати нові варіанти взаємодії. ЄС та США, які в останні роки демонстрували слабку динаміку економічного розвитку, починають збиратись із силами.

Їхня ідея щодо Трансатлантичної зони вільної торгівлі – це спроба закріпити статус лідера світової економіки, здатного встановлювати вигідні для себе правила гри та нав’язувати їх іншим. Проте, обмеження у вигляді нових центрів впливу суттєво обмежують реалізацію такої спроби. Тому логічним бачиться розвиток подій, за яким величезний західний ринок консолідує зусилля та можливості всередині себе, а іншим запропонує те, що вважає за потрібне. Власне в сфері встановлення економічних правил і розгорнеться конкуренція в наступні роки.

Для країн БРІКС непросто знайти відповідь на ці виклики. В разі успішної консолідації Заходу їм необхідно визначатись. Досі вони віддавали перевагу тому, щоб вести переговори з ЄС чи США один на один. Консолідований Захід у рази потужніший за кожну окрему країну БРІКС, і за таких умов державам групи доведеться або приймати його правила гри, або навчитись відстоювати свої інтереси одним фронтом.

Китай, як друга економіка світу та, головне, як яскраве втілення "не-Заходу", і політично, і економічно домінує в БРІКС. Він розвивається як окремий центр і здатний стати лідером світової економіки. Проте досі Китай не поспішав ініціювати системні виклики Заходу. Більше того, він має стійкі економічні відносини як зі США так і з ЄС. Тому, чи буде "Піднебесна" мобілізовувати партнерів по групі до активніших дій, покаже час.

Політика – це концентроване вираження економіки. Із закінченням кризи як ніколи раніше виникне боротьба за ресурси, вигідні ринки, економічні преференції. В цій конкуренції і будуть народжуватись нові моделі відносин, а також відповіді на запитання щодо наповнюваності формату БРІКС.

Проте однозначно можна стверджувати, що для економіки країн така взаємодія уже принесла позитивний результат. За прогнозами експертів, до 2015 року товарообіг між державами групи зросте з 300 до 500 мільярдів доларів.

Для української ж економіки країни БРІКС – це майже 70 мільярдів доларів товарообігу, який має всі підстави для подальшого зростання. Контракти з Індією в авіаційній сфері вартістю в півмільярда доларів, поставки української пшениці в ПАР на більш ніж 100 мільйонів доларів, мільярдні товарообіги з Китаєм та Росією – це успіхи української зовнішньої політики за останні два роки, на котрих не варто зупинятись.

Забезпечення людей робочими місцями, залучення інвестицій, забезпечення стабільного розвитку економіки – це основні цілі, які переслідують світові лідери у відносинах з новими ринками. В умовах світової кризи пріоритетом для України має виступати саме економіка, і в цьому перспективним бачиться саме подальше поглиблення партнерства з такими новими лідерами, як країни групи БРІКС.