Хай живе здоровий скептицизм
Ми всі маємо симпатії та антипатії. Друзів і ворогів. Хороших людей (з нашої точки зору) і поганих. Неупередженості не існує, та й не існувало ніколи. Натомість є поняття "комільфо". На юридичну мову воно ще перекладається як "презумпція невинності".
Іншими словами, не годиться звинувачувати людину, доки не переконаєшся, що вона звинучень варта. Та й в цьому випадку слід спитати її саму, як же вона дійшла до життя такого. Або запросити – в якості рефері – третю сторону. Бо на кожного прокурора має припадати адвокат. Кожне обвинувачення повинно збалансовуватися захистом. За такою системою живе цивілізована спільнота, і кращої схеми ще не вигадано.
При цьому ми можемо продовжувати ненавидіти ім`ярек, але ненавидіти тихо. Про себе. Без галасу. Бо поки не доведено зворотне, він (чи вона) є таким же законослухняним громадянином, як і ми. Цим і відрізняється людський світ від тваринного – у нас, хомо сапіенс, все вирішується не гучністю переможного рику, не децибелами, що народжуються у горлянці, а здоровим глуздом.
До чого ця прелюдія? До розслідування Тетяни Чорновол на "Українській правді". Про те, як у Криму будується маєток – буцімто для Януковича. Зауваживо, що не авторка матеріалу, а агентство Укрінформ подало запит в прес-службу АП: чи дійсно Віктор Федорович розширює обсяги нерухомості? В районі миса Айя, поблизу Севастополя?
Укрінформу відповіли: "ні". Ані президент України, ані члени його родини не мають відношення до вказаного будівництва, земельної ділянки та компаніям, що нею розпоряджаються. Чому б "розслідувательці" не додати це до свого матеріалу? Точніше, так: чому б спочатку не поцікавитися самій, а потім прикріпити відповідь з АП?
Хай Тетяна тричі не вірить Адміністрації президента, прес-службі президента, усім клеркам президента, і навіть котам і собакам, які, можливо, живуть на Банковій. Питання віри є надто делікатним, аби включати його у перелік вимог, що висувають журналісту. Це – справа душі. У нас же мова про фактаж.
Про фактаж і про баланс точок зору, вмотивовану дуель питань / відповідей, "плюралізм думок", як казали в період перебудови. Що поганого у представленні альтернативного погляду? Не такого, як твій? Для Тетяни президент Янукович був і лишається негативним персонажем? Нехай. Це, знову ж таки, нікого не обходить. Але читачам все таки вартує почути і голос обвинуваченого.
Ну погодьтеся, що без цього – ніяк. Негарно виходить. Адже навіть Тетяна Чорновол може помилятися. Здоровий скептицизм ще нікому не завадив. Довіряй, але перевіряй – чим це не гасло для сучасної журналістики?
Інша річ, коли ця сама журналістика з зав`язаними очима очима женеться за сенсацією. Тут ніякий скептицизм вже не потрібен, він тільки заважатиме. Коли скандал (тим паче такий, участь у якому спіймано за хвіст, приписують владі) спіймано, сумніви мають замовкнути. Ось вона, здобич – вже проситься вилитися на папері.
А всіх, хто сумнівається у достовірності віднайденого, оголосимо ворогами опозиційної преси. Затавруємо "продажними". Ми, непродажні, класні тим, що діємо як танки – їдемо назустріч цілі, не зважаючи на перешкоди у вигляді несміливого "а як же думка іншої сторони?". А ніяк. Наша правда найправдивіша, а хто не з нами – той проти нас. Все це дуже весело зараз, але з такими підходами років через надцять від журналістики як такої не залишиться ані сліду…