Жарт Бога

У напівтемному вагоні вечірнього потяга з Кракова сивий дідок середнього зросту з пожовклою бородою, майже без зубів та в одязі, який в мене зазвичай асоціюється з волоцюгами, намагається витягнути з купе дитячий візочок.

- Чи можу Вам допомогти?

- Поки що ні, а потім - невідомо, - чую софістичну відповідь.

Прохід вузький, обійти неможливо. Тому йду за ним, його візком та дитиною поміж ними.

- Ви виходите в Катовіцах? - питає вже біля тамбуру.

- Ні, я їду до Вроцлава.

- Po cholere? - питає. - Якого милого?

- Ще не знаю, - заскочений таким питанням не можу зрозуміти, чого ж я до того Вроцлава їду. - Вчуся там.

- На чому?

- На журналістиці.

- То ми будемо колегами, - каже дідок тепер намагаючись пропхати візок у двері тамбура.

- Ви теж журналіст?

- Так. А ти на якому році?

- На першому році магістратури. Бакалаврат закінчив у Львові. Я з України.

- По-русски разговариваешь?

- Ну, розумію...

- Але неохоче, - сам робить висновок. Розмову перериває телефонний дзвінок. Після телефону показує на дитину:

- Оце маю жарт від Бога, - каже та відразу чекає на мій запитальний погляд. Звичайно ж, його отримує і продовжує:

- Це моя донька, має 4 роки.

- …?

- А я вже маю 72 роки, - ловить моє здивування і заливається гучним сміхом.

- Як її звати? - опановую свій шок.

- Маґда. Ми тепер задумуємося, ким же ж для неї є дитина моєї доньки. Я маю ще чотирьох дорослих дітей.

Сміємося.

- Це найкраще, що може з людиною трапитися, - киває на Маґду, яку він ласкаво називає Маґдзя. Творити зменшувальні форми до всіх можливих слів - улюблена справа кожного поляка.

Потяг в’їжджає на вокзал в Катовіцах. Я допомагаю винести візок на перон, знімаю з

потяга "жарт Бога". Чоловік на прощання подає руку: "Всего хорошего".

Як виявилося, це Александер Розенфельд, польський поет та журналіст. Свого часу був працівником легендарної "Солідарності" та радником Канцелярції президента Польщі.

Окрім мого знання російської він хотів дізнатися ще дві речі:

Чи Тимошенко справді щось украла і чи Україна розпадеться на дві частини.

У кожного свої жарти від Бога.