УкрРус

Хто там крокує лівою?! Правою, правою!

  • Хто там крокує лівою?! Правою, правою!

" Сидять у парку на лавочці двоє нетрадиційної орієнтації чоловіків.

Повз проходить жінка-повія. Не розібравшись у ситуації, пропонує:

- Хлопчики, не бажаєте розважитись?

- Йди геть, потворо двосрачна!"

Анекдот

Що мені завжди не подобалося у царині українського життя, це намагання культивувати посередність, втілювати однострій, розповсюджувати зручну сірість, як плісняву на стовбурі багатотисячолітнього українського дерева.

Парадоксально, але очевидно, що на цьому фронті пліч-о-пліч натхненно працюють і "п’ята колона" і упереджено свідомі. Тобто, із того й з того боку ті, хто вважають себе святішими за Бога.

Кожен із штурмових загонів певної орієнтації випалює єресь на своєму електоральному полі.

Вдало працюють, якщо лемент знавіснілих вважати за той вий, що піснею йменують.

Мене завжди дивувало, що точки дотику у цих телепнів як "чорні дірки" для матерії, тобто на певних речах маргіналів завжди плющить!

Для цих недомірків головне, щоби хтось не вирізнявся, не витягував шию поверх голів, як співав Поет.

Щоби усі мали дозволені думки, однакову зачіску, регламентовану пуцюрину.

Наче Бог був тупіший за них створивши українців різноманітними. Давши змогу за допомогою різноманітності вижити цьому світові. Бо, коли не працює права рука, ложку до рота несеш лівою. Шульга - навпаки.

Особливо яскраво виходить блюзнірствувати в упереджено свідомих. Бо оскільки, як відомо, свої не тільки зраджують, свої ще й дискредитують.

Справжній українець, на їхню думку, має ходити до церкви, прагнути у Європу, розкрадати бюджетні гроші і усіляко намагатися стати депутатом Верховної Ради.

Всі інші підозрілі: жиди-москалі, бандерівці-гуцули, розумні аж воротить, латентні гомосексуалісти, не з нашого району, села, вулику.

Найяскравіше ця ганебна тенденція появляється у боротьбі із курцями. У цій площині, прикриваючи одне одному спину, натхненно працюють українофоб Вадим Колісниченко та шароварниця Леся Оробець. Об’єднує їх нестримне бажання бити слабких, тих, хто не може собі дозволити вдарити у відповідь.

В нашій країні не можна ображати за релігійною, національною, статевою ознакою, за належністю до певної сексуальної орієнтації тощо. Лише курців дозволено ображати всіляко. На їхній захист ніхто не встане, значить, їх можна гамселити безкарно. І цю потребу у рівній мірі відчуває і Колісниченко, й Оробець, й "примкнувшіє к нім Шелєпіни" усіх мастей, орієнтацій та політичних перебувань.

Ненависть до курців Колісниченка пояснити просто - йому ненависне усе українське, тому символ українського народу, козака з люлькою, треба обскубти.

Джерела ненависті до курців у спадкової депутатки Оробець сховані глибше. У часі. Вони витікають із сприйняття українства у совкові часи. Коли усе українське зводилося до гуморесок та реквізитних шароварів.

Один мій знайомий, українець, що прийняв російське громадянство, так мені пояснював свою позицію: "Я ненавиджу сучасну Україну! Я люблю радянську Україну. Коли усього у нашому селі було вдосталь".

Оттоді в багатьох наших земляках і сформувався образ обтесаного, причепуреного, дебільнуватого українця, на якого вони й досі хочуть бути схожими.

Ось у ці рамки нас і намагаються загнати спільними зусиллями Колісниченко та Оробець, "пята колона" та упереджено свідомі.

Їм з такими нами зручніше. А нехтувати своїми зручностями вони не бажають!

Але будь-яке протиприроднє прагнення приречене на поразку. Якщо їм, разом із Шелєпінами, подобається витрачати своє життя на безглузду боротьбу із мільйонами українців, що палять, нехай витрачають.

Український караван рухається.

Наши блоги