Що далі?

Не всі розуміють причини та глибину трагічності ситуації, що склалась на сьогоднішній день в Україні. Тому стисло декілька тез з цього приводу.

Я був, майже на 100 відсотків, впевнений, що Україна не уникне максимально жорсткого силового протистояння. Це пояснював останні тижні всім своїм знайомим та журналістам.

Протягом всіх років української незалежності міліція була вкрай корумпованою та криміналізованою структурою. До того ж, з кожним роком, стаючи все більш небезпечним ОЗУ.

Але при цьому вони, все ж таки, виконували обслуговуючу функцію для політиків. Тому заробляли гроші, кришуючи чийсь бізнес, займаючись наркоторгівлею, приймаючи активну участь в рейдерських захопленнях майна.

При цьому вони намагалися, враховуючи зміни в політичній сфері, виглядати більш-менш пристойно. На жаль, за часів "помаранчевої" влади там жодних принципових змін не відбулося, як з точки зору кадрів, так тих кримінальних принципів діяльності, якими вони керувалися не тільки всі роки часів незалежності, але і значно раніше.

З приходом до влади Віктора Януковича роль та значення ментів в Україні почала стрімко зростати. Бо саме вони найбільше були пов’язані з криміналітетом та мали забезпечувати необхідні результати на виборах. Зараз мені важно сказати, в якій мірі Захарченко заздалегідь планував різко посилити свій вплив в країні чи це відбулося спонтанно. Але після неадекватно жорсткого розгону Майдану уніч з 29 на 30 листопада, по суті, з кожним днем його вплив на все, що відбувається в державі невпинно зростав. Зрозуміло, що в цьому випадку йдеться не тільки про нього особисто, а про ментівську верхівку.

Янукович вже просто не в змозі позбавитись Захарченка. Бо його звільнення означало би падіння самого Януковича. За таких обставин менти в жодному разі не були зацікавлені в мирному розв’язанні конфлікту. Їх вплив почав би зменшуватися, а сама ментівська верхівка могла потрапити, що називається, "під роздачу". Тому вони були зацікавлені в роздмухуванні конфлікту, постійно створюючи нові і нові провокації.

Чого ж хоче ментівська верхівка?

Слід нагадати, що МВС в Україні – це найбільше за чисельністю воєнізоване угруповання. Верхівка силовиків розраховує, на кшталт ФСБ в Росії, стати не обслуговуючою структурою для політиків та бізнесу, а бути головною діючою особою в державі. Це дозволить їм перерозподілити на свою користь, як активи, що ще залишились в державній власності, так і ті, що належать тим чи іншим олігархам. При цьому, зрозуміло, що бути ефективними власниками вони в принципі не спроможні – не тому вони вчились. Виходячи з цього, якщо, навіть, вони отримають контроль за власністю, то доволі швидко доведуть її до занепаду. Тут слід зважати, що Україна не Росія. У нас немає таких природних ресурсів, які дозволили би довгий час покривати менеджерську безпорадність силовиків.

Отже марно розраховувати зараз на парламент чи лідерів іноземних держав. За сьогоднішніх умов менти робитимуть все, щоби парламент взагалі не працював. А персональних санкцій з боку інших держав вони теж не бояться. Хоча би виходячи зі своє сталої звички безкарності.

Тому, на жаль, з високою ймовірністю прогнозую посилення силового протистояння, яке може розтягнутися не на один місяць. І все зараз вирішуватимуть не політики, а народ та лідери, що мають військові навички, і які будуть спроможні організовувати збройний спротив ментам по всій країні. Що до позитиву, то можна зазначити, що рядовий та молодший офіцерський склад міліції не хоче стати гарматним м’ясом для свого начальства, тому там буде багато тих, хто намагатиметься звільнитися чи уникнути участі в найбільш кричущих злочинах, на які їх зараз штовхають. В той же час це лише збільшуватиме можливості для повних відморозків в погонах, які готові вбивати сотні та, навіть, тисячі людей.