Не так погано в Україні
Люди можуть змінити свою країну лише тоді, коли вони себе з нею хоч трохи ідентифікують. Євро-2012 в Україні може в цьому допомогти.
Письменникові можна мати політичні симпатії. Розумію, що Юрію Андруховичу не подобається нинішня влада в Україні. Мені теж не подобається: багато її представників – це скомпрометовані і некомпетентні рвачі. «Бандити розправилися з брехачами», – саме так висловився про київські політичні зведення рахунків (маються на увазі так звані політв’язні Луценко і Тимошенко – ред.) мій знайомий інженер з Харкова. Але в одному треба нинішній владі віддати належне: вона витягла економіку країни з прірви, в яку зіпхнув її популістський і невідповідальний уряд Тимошенко.
Після того, як я прочитав текст Андруховича, що був опублікований тиждень тому у святковому додатку «Газети Виборчої», я подумав, чи автор насправді вірить в те, що сам написав. Чи йому йшлося лише про ефектні фрази, як ось ця: «Придорожні біг-борди справили на мене враження, що економіка в нашій країні зупинилася остаточно, і не пропонує вже жодних товарів, ані послуг (вітання від донецького бізнесу). Єдине, чим в нас торгують – то обличчя всілякого роду начальників, які хочуть стартувати на найближчих виборах. Квадратові голови прибульців з іншої планети (за що Андрухович так образив Наталію Королевську? – ред.) обов’язково поздоровляють нас з якогось приводу і чогось нам бажають. Ми теж поздоровляємо себе, що маємо таких лідерів і кандидатів на обранців народу», пише Андрухович.
Економіка Україна зросла минулого року на 5,2%. Це – один з найкращих показників в Європі. У 2009-му році (за уряду Тимошенко – ред.) ВВП України впав на 20%. Так само – найбільше в Європі. Але Андрухович кризи не пам’ятає. В його голові залишилися лише гарні спогади з часів «помаранчевого» уряду. Андрухович пише: «5 років тому Україна мала драйв – здавалося, що на майбутнє. Хоча ЄС не поспішав давати їй перспективи на членство, але 85% наших студентів вже не мріяли виїхати з країни назавжди. Тепер вони про це мріють, і справді сумують за країною, яку ми мали в квітні 2007 року.»
Так, Україна мала драйв. То був драйв, надмуханий все зростаючим боргом країни. Коли почалася криза, той драйв впав, як будиночок з карт. Бо втік з країни капітал. Курс гривні стрибав на 50%. Була заборона на забирання банківських депозитів. Люди із жахом стояли в чергах під обмінниками, щоб встигнути виміняти гривню на тверду валюту. Тисячі втратили працю. Уряд Тимошенко тим часом намагався задобрити МВФ новими обіцянками реформ, яких не мав наміру реалізувати. Цей уряд обкидував брудом голову Національного банку України і приховував цифри про щомісячний спад ВВП. Бо імідж був важливіший, ніж правда. А коли МВФ врешті-решт зорієнтувався, що уряд Тимошенко абсолютно не вартий довіри, і призупинив допомогу, то чи Андруховичеві тоді не було соромно за свою країну і свій уряд?
Андрухович плаче над підприємцями: «Сьогодні мені жаль підприємців, до яких приходять «донецькі» і кажуть – мені подобається твій бізнес, віддай його мені. Не пропонують за нього навіть однієї третини ціни. В бізнесі «донецькі» можуть тільки одне – забрати в інших те, що успішне і приносить прибуток. Перелякані і часто будучи у безвихідній ситуації, підприємці швидко заставляють весь свій маєток під банкові кредити і втікають закордон. Вже незадовго в країні не буде нормальних бізнесменів», пише Андрухович.
Може, це і правда. Але я був в Донецьку, і бачив, що ці люди багато що можуть. Наприклад, збудувати один з найкращих стадіонів в Європі. Чому ж Андрухович не написав, що рейдерство, про яке він пише, тягнеться ще з 90-х років? Абсолютно незалежно від того, хто на даний момент править Україною. І жоден уряд не міг, а радше – не хотів дати з цим ради. 5 років тому рейдерством займалися бізнесмени, пов’язані з «помаранчевою» владою. В Інтернеті багато було інформацій на цю тему про так званого «Беню» і так далі. Чому тоді Андруховичеві це не перешкоджало?
Я не маю сумнівів в справі порядності будь-якої з політичних еліт, яка будь-коли правила Україною. Глупота і корупція всіх по черзі владоможців призвела до того, що люди мають досить політики. В Інтернеті можна знайти фото виборчого бюлетеня з 2009 року, на якій хтось закреслив всіх кандидатів, і написав «Я не є експертом від різних ґатунків гівна».
Люди можуть змінити свою країну тільки тоді, коли вони хоч трохи себе з нею ідентифікують. Євро-2012 в Україні може з тим допомогти. Але політична агітка Андруховича, на жаль, в цьому не допоможе.