Крим. Анексія

Дивно й дуже дивно. Схоже на якусь містифікацію. Але грізні події в Криму якось особливо не хвилюють нову владу. Військова хитрість і якась особлива тактика в стилі ноу-хау, чи нерішучість, непрофесійність і неготовність жорстко і жертовно долати важкі виклики? Захопивши адмінбудівлі влади Криму невідомі бойовики реалізували перший етап сценарію по анексії Криму на користь Росії. Вона демонстративно всім показує свої вуха. Однією рукою реалізує план "Б", втягуючи Україну в сценарій, схожий на Сирію, а другою – гладить маківки щасливих владоносців, яким Майдан подарував владу. Просто так. По простоті душевній.

Ще передвчора було очевидно, що масштабні російські навчання, гіперактивність російського керівництва, "інформаційні закладки" російського всемогутнього телебачення свідчать про початок великої спецоперації проти України. Бойовики надто професійно заволоділи, як колись палацом президента Афганістану Аміна, ключовими приміщеннями автономії і "запустили" механізми прямої демократії по самовизначенню кримського населення щодо переходу від автономії до квазідержавності. Вона буде визначати свої стосунки не за Конституцією України, а за своєю новою, власною, підписуючи вже міждержавні угоди про відносини з іншими суб’єктами. Зрозуміло із ким. Цей сценарій обкатаний танками в Південній Осетії і Абхазії. Ну й що, що більшість світу їх не визнала? Грузія розділена і змушена "проковтнути" цю драматичну історію перед велетнем, що навис над нею неподоланою силою.

Бойовики зібрали (?) депутатів кримського парламенту (?), обшукали, їх, забрали електронні засоби комунікації(?) і запропонували проголосувати за проведення сепаратистського референдуму. Він призначений на день виборів президента України і київської влади.

Чорт побери. Виглядає дуже демократично і навіть пікантно! Лише незрозуміло, депутатів взяли в заручники і вони голосували під стволами автоматів і кулеметів чи як жертви "Стокгольмського синдрому"? Тоді це рішення, яке прийняте під загрозою неподоланного насильства, не може мати жодної юридичної сили і не потребує навіть скасування. Тільки слідчого.

Але можливо, вони були співучасниками-організаторами, співвиконавцями і посібниками. Терористичного акту. На це могла би відповісти тільки антитерористична операція, яка, з невідомих причин, навіть не обговорюється. Можна послатися на складнощі з "Альфою" та іншими антитерористичними підрозділами. Але мова йде про неймовірно важливі цінності – національну безпеку, державний суверенітет, життя і здоров’я людей. Уявіть собі таку ситуацію, коли наприклад в Казані, над будівлями влади озброєні бойовики повісили український прапор і скликають місцевих депутатів для проведення аналогічного референдуму. Як би діяло російське керівництво і що зробили би з такими терористами російські спецслужби?

Преса щогодини повідомляє про нарощування кількості озброєних людей, спеціалізованої військової техніки на півострові. На всіх основних дорогах Криму встановлені добре обладнані блокпости із цілими загонами професійно озброєних людей.

Що далі? Хто нам дасть відповідь і хто візьме відповідальність за ситуацію в АРК? Нам кажуть, у всьому винна Верховна Рада Криму. Але в чому її вина і чому немає реакції на озброєних бойовиків, які контролюють кримську владу? Якщо "це збройне вторгнення і окупація Криму Росією", то чому парламент не приймає рішення про військовий стан, чому не розгортають згідно з існуючим планом Збройні Сили і не діють відповідно до Конституції України? Чи достатньо обмежитися тільки гірчичниками на пробите вже кулею тіло? Не вірите, Сімферопольський аеропорт захопила рота спецназу Російської Федерації, як повідомляють ЗМІ.

Нинішня влада і колишня опозиція точно так діяла і в час Майдану, коли разом з владою намагалася уникнути силового тиску на режим Януковича, називаючи атакуючих активістів "Беркут" і ВВ провокаторами.

Треба всім чітко зрозуміти, що із сьогоднішнього дня за участю Чорноморського флоту і його спецпідрозділів на території Криму, найшвидше, розгорнута реальна військова операція. Якщо вчора це можна було локалізувати антитерористичною операцією і введенням армійських підрозділів разом із частинами ВВ по якійсь безпековій лінії, аби не допустити розгортання масштабних тактичних військових операцій по всьому півострові, то сьогодні це зробити, фактично, неможливо.

Усі ключові центри АРК, тактичні просторові домінуючі площадки і комунікаційні шляхи перебувають під контролем ще невеликої, але без сумніву, професійно підготовленої саме військової сили. Її представники не контактують, не дають жодних коментарів. Окрім заяв боротися з фашизмом, бандерівцями та екстремістами. Тобто, накачують істерію для мобілізації російськомовних кримчан. Кримські татари залишились без будь-якої підтримки Центру і шукають вихід із ситуації в нових умовах. Вони не раз історично важко страждали і тому можуть оголосити свій нейтралітет.

Все що відбувається в Криму – не що інше, як початок військової агресії під дезінформаційні заяви з боку російських політиків з метою, як мінімум, "дестабілізації ситуації в Україні", а максимум - анексії частини території України.

"Народ Криму має право на самовизначення, він хоче незалежності від нестабільної України, а Росія готова взяти місію по захисту його природних та історичних прав, зважаючи, що більшість із них є її етнічними співвітчизниками".

Ви думаєте, що Росія боїться війни? Ні, вона знає, що в Україні хаос, влада надто слабка і повністю дезорганізована, єдиного лідера, або групи рішучих політиків, немає, Майдан озброєний палицями і щитами, контролює відвойовану у влади площу Незалежності, а Збройні сили і силові структури недієздатні після масових вбивств людей.

Захід ніколи не був рішучим у подібних ситуаціях і реагував, зазвичай, коли народи вже потопали у крові громадянської війни.

Вочевидь, треба визнати, що Збройні Сили України і її силові підрозділи не можуть впоратись із ситуацією і діяти відповідно до своїх функцій. Причини відомі. Але їх аналізувати не перспективно. Потрібна наша спільна мобілізація. Центру управління державою, попри те, що у Олександра Валентиновича є вся без винятку вища влада в Україні, немає. Ну, хоча би тому, що він послідовно і невідлучно головує за спікерським пультом у парламенті.

Радбез обмежується кволими заявами і висловлює обґрунтовані підозри. ЗМІ порівнюють маєтки клану Януковича і нових очільників влади, знаходячи в них лише невелику різницю. Разом з тим, є необхідність заявити про найвищий рівень небезпеки для державного суверенітету.

За Конституцією, Україна є єдиною і цілісною державою. Тобто унітарною. Ні один із її суб’єктів, включаючи і автономію, не має права посягати на територіальну цілісність держави. За статтею 73 лише всеукраїнським референдумом, який проводиться за складною і особливою процедурою, вирішується питання про зміну території України. Він призначається тільки Верховною Радою України. АРК є тільки складовою частиною України без будь-якого права на територіальну самостійність.

У статтях 137 і 138 є виключний перелік достатньо скромних можливостей нормативної компетенції органів АРК. Але Конституція 2004 року, частини ІІ, статті 137, дає право виконуючому обов’язки президента України Турчинову за "мотивами невідповідності нормативно-правових актів ВР Автономної Республіки Крим Конституцією України та законом України" зупинити дію рішення парламенту Криму про референдум і звернутись до Конституційного Суду щодо його конституційності. Чому цього не зроблено, невідомо.

Можливо, нам усім варто зробити висновок, що Україна, у цей час, у цій ситуації та з існуючими можливостями, не в змозі забезпечити свій державний суверенітет. Перш за все, в умовах найвищої загрози військової ескалації, яка вже відбувається на її території. Власними військовими ресурсами. Тому прийшов час політиків.

Треба негайно звернутись до Ради національної безпеки ООН про початок військової агресії проти України з демонстрацією фото та відеофактів.

Нагально запросити в Україну Секретаря ООН, Єврокомісарів, лідерів західних держав, спроможних до посередництва між Україною та Росією, з унеможливлення анексії її території під загрозою проведення військової операції. Якими би мотивами вона не виправдовувалась.

Вочевидь треба ухвалювати непросте рішення, яке буде мати вирішальне значення в майбутньому, про звернення відповідно до Угоди про особливе партнерство, до НАТО за допомогою, аби не допустити кровопролиття під час неминучих військових дій, які можуть розпочатися в будь-яку мить. Навіть із провокаційною метою. Оскільки в Криму швидко нарощується велика кількість зброї, яка завжди має одну погану властивість, – вона починає вбивати.

Варто обговорити звернення до Радбезу ООН щодо термінового його скликання за участю України і попросити у нього миротворчого контингенту для недопущення військових дій в Криму.

І останнє. Терміново провести, після засідання Радбезу і за його участю, закрите засідання Верховної Ради, на якому поставити питання про ризики військової бази Росії в Україні.

Можливо, також терміново направити делегацію в Москву для пошуків компромісів у мирному врегулюванні конфлікту, який тягне Україну, і ще більше - Росію в безодню, а світ ставить на межу загрози світової війни.

Ви у це ще не хочете вірити. Ми завжди такі. Є і були. Тому ніколи не могли втримати свою державність. Як і до цього часу не можемо мати єдину Українську помісну церкву. Вона би вже давно била в набатні дзвони. Тільки не пишіть мені, що я згущую фарби. А може треба вернути Тимошенко і поміняти її місцями з Арсенієм. Зараз саме її час, бо всі інші розгубилися. Хай вона доведе що вона варта бути президентом України. Разом із міністром оборони Гриценком.