Світова економічна криза триватиме 60-120 років

Починаючи від квітня 2013 року пішов шостий рік світової економічної кризи. Її тривалість уже перевищила час Великої депресії 1929-1932 років, наслідком якої став докорінний перегляд поглядів американських президентів, починаючи з Франкліна Рузвельта, у напрямку задоволення зрослих потреб населення.

Як відомо, попри Конституцію США, народ вибирав Франкліна Рузвельта 4 рази замість максимум 2 разів. Верховний Суд США, незважаючи на протидію великого капіталу, визнав, що найвищим носієм влади в країні є народ, а не рукотворні закони країни, написані парламентськими представниками великого капіталу, підтвердив правомірність таких виборів.

Криза повторюється, але вже у світовому масштабі. Вона викликає невдоволення народів більшості країн світу через неможливість задоволення своїх економічних, політичних та інших потреб. Що думають про цю кризу керівники розвинутих і великих країн, економісти? Що думають найбагатші люди планети?

Наприкінці липня 2012 року на нараді у президента Росії Володимира Путіна президент Сбербанку Росії Герман Греф з помітним тремтінням у голосі сказав, що нинішня світова економічна криза триватиме кілька десятиліть при невизначених факторах її розвитку.

На відміну від інших посадовців, які не дозволяють такі пасажі, Путін перевів слова Грефа на жарт, проте на прес-конференції у грудні того ж року повторив почуте уже без жарту. А подібний збіг думок і висновків випадковим не буває.

Кількома днями пізніше у виступі перед співгромадянами напередодні Нового року канцлер Німеччини Ангела Меркель чітко і недвозначно заявила, що до піку кризи ще досить і досить далеко.

Розуміючи природу кризи як протиріччя між трудом і капіталом, свій внесок у її подолання вніс і найбагатший американський мультимільярдер Уоррен Баффет. Він запропонував для багатих людей ввести підвищенні податки. Близько 20 мільярдерів США підтримали цю пропозицію, бо зрозуміли її суть. Однак Сенат США відхилив законопроект Баффета. Очевидно, що і там парламентарі стоять на сторожі здебільше бізнесу, хоч і не так відверто, як в Україні.

Можливість податкового обвалу змусила президента США Обаму ввести надзвичайний стан у фінансовій сфері, який передбачав скорочення витрат держбюджету і зростання ставок податків для тих, у кого річний прибуток складав більше 400 тис. доларів.

У грудні 2012 року економічні аналітики при Соціалістичній партії України завершили багаторічне дослідження щодо причин, змісту, наслідків і способів протидії кризі. Свої невідкладні пропозиції соціалісти внесли уряду, парламенту і президенту ще 2008 року. Влада їх проігнорувала. Але об’єктивні підстави кризи невмолимі, владній кон’юнктурі вони не підкоряються. Тому наступні роки лише підтвердили нашу правоту. Ми повністю згодні з висновками керівника наших спеціалістів М.Олівенського щодо обґрунтування часу нинішньої економічної кризи, яка є зовнішньою оболонкою загальної кризи капіталізму, тривалість якої у країнах, що розвиваються, складатиме 60-120 років. Свої думки він виклав у книзі, що незабаром вийде з друку.

Автор цієї наукової роботи стурбував тих, хто мав можливість хоча б на слух у загальних рисах ознайомитися з її висновками. Але подібні речі на слух сприймаються важко. Тому і було вирішено надрукувати роботу у вигляді книги, аби українці та громадяни інших країн мали можливість ознайомитися з нею, збагнути ситуацію, в якій знаходимося ми, власне, вся світова цивілізація.

Наукові рецензенти книги - академіки НАНУ - переконані, що ця науково-популярна книга може стати бестселером початку XXI століття. Для кого вона написана? Для кожної людини у всьому світі, яка має хоча б середню освіту. Так вважає автор. Причин для незгоди з ним, відверто кажучи, не бачу.

У дослідженні на основі беззаперечних фактів доводиться, що природа має свої закони і що їх можна точно відтворити математичними формулами та їхніми графіками, бо й математика – явище природне. Як природне все, що стосується життя людини, суспільства, економіки в тому числі. Такий метод пояснення проблем значно спрощує розуміння їх суті, що робить книгу доступною для будь-кого.

Не потребує доведення, що математика щільно пов’язана з економікою. Тобто природа і економіка мають спільні корені, а відхилення економіки від законів природи є причиною загальної кризи капіталізму у вигляді світової економічної кризи. Пояснення цього висновку переконливо підтверджуються автором.

Чи така новина є науково обґрунтованою? Так, звичайно. В книзі підкреслюється, що корені цієї новини відносяться до 1800 року, коли молодий, але вже визнаний геніальним німецький математик Карл Гаусс відкрив закон нормального розподілу. (Хоч математик тоді не відчував історико-політекономічного сенсу свого відкриття).

Тим часом ми всі живемо за цим законом. І тоді, коли йдемо до магазину взуття, де обов’язково знаходимо свій розмір, і тоді, коли купуємо собі одяг. Цей закон охоплює розподіл людей за індексом інтелектуального розвитку, за результатом підкидання монети, яка падає то аверсом, то реверсом. Закон, власне, стосується всіх природних явищ, усіх життєвих обставин для людей.

Для підтвердження: розподіл температур у Європі за 1500-2010 роки точно віддзеркалює графічне зображення закону Гаусса. Більше того, він дає можливість передбачити надзвичайну спеку в певні періоди часу, що в свою чергу дозволяє врахувати ризики неврожаю, зростання цін чи небезпеку голоду. Уряди своєчасно можуть передбачити такі критичні ситуації.

Використання закону Гаусса і показників співвідношення доходів багатих і бідних людей в усьому світі і в окремих країнах у різні періоди новітньої історії з 1991 по 2012 рік свідчать про відхилення економіки від законів природи. Воно й спричинило нинішню світову економічну кризу, увібравши в себе цілу низку складових, що здебільше стосуються явища, яке в політекономії виражено назвою "експлуатація праці".

Спираючись на доведені вченими всього світу показники тривалості минулих соціально-економічних формацій, у книзі продемонстровано, що сукупність термінів їхньої тривалості відтворює широко відому з середньої школи криву і функцію зворотної залежності. А з цього випливає висновок, що монополістичний капіталізм наших часів рухається у бік свого завершення, а змінити його може лише формація із соціалістичними відносинами. (Важливо, що такий висновок – не маніпуляція аргументами. Автор – серйозний науковець і економіст-практик з величезним досвідом роботи на виробництві).

Як відбудеться такий перехід? Як уникнути при тому соціальних революцій? У дослідженні передбачений перехідний період "соціалізованого" капіталізму, зроблені відсилки на важливі приклади Німеччини, Бельгії, Австрії, Швеції, Норвегії та інших країн Північної Європи. Там співвідношення доходів 10% багатих і 10% бідних людей точно збігається з законом Гаусса, тобто законом природи. А співвідношення – характеристика рівня соціальної напруги. Напруги чи стабільності.

Водночас указані країни демонструють стійкість своєї економічної системи проти розгортання світової кризи, вона, повторимо, значно менше позначається на зростанні соціальної напруги в цих країнах. На відміну від них, в Україні співвідношення доходів багатих громадян у порівнянні з доходами бідних людей у 6-7 разів більші, і різниця продовжує зростати. Це відбивається на скороченні платоспроможного попиту населення України і загостренні відносин між її народом і владою. Останнє доводити не треба.

Для запобігання неминучого соціального вибуху доходи бідних в Україні мають зрости у 6-7 разів. Для порівняння: в Росії – у 7-8 разів, у США – у 2,4 рази, в Аргентині – у 8-9 разів і т.д. Причому, в усіх подібних випадках відома формула товарообігу при капіталізмі Т-Г-Т (товар-гроші-товар) повною мірою не спрацьовує. Товарообіг гальмується все більше, і в перспективі може не забезпечуватися майже повністю.

Це і є крах капіталізму. Він доведений науковим шляхом. Цей висновок підтверджують статистичні дані різних країн. Зокрема, в промисловості України, яка раніше давала 70% всього ВВП країни, це можна побачити на прикладі скорочення обсягів виробництва в металургії, машинобудуванні, в будівництві та багатьох інших галузях, особливо вмонтованих у процеси глобальної економіки. А ці галузі, згадаймо, в минулому були бюджетоформуючими.

У таких умовах, і це зрозуміло, зростає питома вага експорту товарів сільського господарства. Уряд тішиться з цього приводу. Але ж треба розуміти, що сільське господарство не має необмежених резервів зростання продуктивності землі. Тих резервів, на які, при певних обставинах, може розраховувати промисловість. Тому в перспективі зростання експорту сільгосппродукції піде на спад. Тим більше, що господарюючі сьогодні на землі суб’єкти не дотримуються загальних правил агротехніки, а це може пришвидшити взагалі крах сільського господарства.

У книзі подібні тонкощі економічного характеру обминаються заради зосередження на головних проблемах нинішньої економічної кризи. Зокрема, часу її існування. Для цього в книзі на основі різних розділів математики та економічної теорії криз відомого радянського економіста Миколи Кондратьєва обраховується час кризи для розвинутих країн та країн, що розвиваються.

Оскільки в книзі більшість доказів заснована на фундаментальних законах математики, то запідозрити політичну заангажованість цього науково-популярного видання "для кожного" не можна. Вона об’єктивна, відверта, переконлива.

А посилання автора на математика Карла Гаусса, політеконома Карла Маркса, відомого російського фізика і енциклопедиста Сергія Капицю – автора відомої книги "Парадокси росту", та українського інженера і економіста Михайла Павловського (депутата ІІ, ІІІ, IV скликань парламенту, доктора технічних наук, доктора економічних наук, який у дискусіях фактично займав позицію соціалістів, хоч входив до іншої фракції) в частині природності економіки свідчать про наступне.

Процес змін соціально-економічних устроїв, зокрема переходу від капіталізму до соціалізму, першим опосередковано довів математик Гаусс, шляхом логічних доказів цю теорію детально обґрунтував великий політеконом і логік Маркс у книзі "Капітал", уже в XXI столітті до підтвердження проблем розвитку долучився фізик - академік Капиця. Гадаю, запропоновані читачам дослідження наших фахівців стануть іще однією цеглиною в будівлі теорії наукового соціалізму.

Звичайно, на практиці не все так просто, і в книзі про це йдеться. Наприклад, процес зростання доходів бідних верств населення треба пов’язати із заходами стримування інфляції, необхідними запобіжними заходами щодо унеможливлення перетікання фінансових коштів з однієї країни в іншу, з забороною вивезення коштів в офшори та багатьма іншими кроками. Показово, що ЄС вже почала реагувати на подібне. Це й не дивно, бо скажімо, останні засідання 20-ки продемонстрували, що лідери країн "золотого мільярда" знають деякі з основних причин кризи, в т.ч. роль емісійного долара, офшорних зон тощо.

Та знань одних замало. Необхідна значно більша координація дій урядів всіх, чи хоча б, розвинених та великих за розміром та чисельністю країн світу, аби заходи, передбачені в книзі, яку незабаром ви зможете прочитати, дали позитивний ефект у подоланні світової економічної кризи. Можливо ці заходи могли б перевести ймовірні революційні і трагічні зміни в процесі протистояння інтересів праці і капіталу - в еволюційні.

Оцінив би значення книги М.Олівенського "Загальна криза капіталізму (світова економічна криза) триватиме 60-120 років. Що робити?" як логіку мирного переходу від однієї соціально-економічної формації (монополістичного капіталізму) до історично невідворотної іншої формації (соціалізованого капіталізму і далі до соціалізму).

Вона читається як популярний і науковий доказ цивілізаційних перетворень і (що тим більше приємно), як теоретичне підтвердження курсу розвитку України, який відстоювала і відстоює Соціалістична партія України.