УкрРус

Дорогою ціною

1. Єдиний позитивний наслідок тримісячного протистояння в Києві та загалом в Україні – повернення до редакції Конституції, схваленої у 2004 році. Після мотивів євроінтеграції, протесту проти спроб розгону майдану, за прийняття законів про амністію, виявилось, що пояснень причин протесту не вистачає. Тоді спливла на поверхню тема Конституції – 2004. Вона стала гаслом для переважної більшості майданівців, які змістом конституційних норм не цікавляться. Таким же гаслом вона стала для опозиційних політиків, що норми ці знають, ніколи їх не сприймали, а тепер підхопили їх як зброю для боротьби за владу.

Гасло підтримане і владою, хоч вона так само не хотіла його втілення. Влада і її конкуренти продовжували балансувати на межі "хто вистоїть", бо їх цікавила не демократія, європейські засади управління, гарантії прав людини. Вони керувались жадобою влади, її можливостей, а оскільки інші вимоги майданців і мітингів на місцях на меті не мали такого об’єднуючого значення, як повернення до Конституції – 2004, то змушені були підтримати проголошене гасло. Сталося те, чого відповідальні політики, соціалісти найперше, добивалися усі роки незалежності. Редакція "Конституції - 2004" частково повернута, Україна юридично стає парламентсько-президентською республікою.

Це успіх стратегічного значення.

2. Досягнути цього успіху можна було швидко і без жодних жертв. Конкретні пропозиції щодо цього керівники опозиційних структур і керівники влади одержали від соціалістів завчасно. Зі згаданих раніше причин скористатися такою можливістю вони не захотіли. Саме тому вони майже однаково відповідальні за величезні жертви, кров і поневіряння сотень і тисяч людей. "Майже", бо влада винна найперше. Внаслідок надмірної концентрації влади в руках Президента він відповідальний за трагедію, за допущення кривавого розвитку конфлікту.

Безглуздо стверджувати, що люди йшли на смерть за зміни до Конституції. Ні! Вони йшли проти владного режиму, за зміну життя в країні, здебільше не усвідомлюючи, що згадані зміни лише розпочинають тривалий і складний шлях реформування суспільного життя на користь кожного громадянина.

Схилимо голови перед світлою пам’яттю загиблих з обох сторін конфлікту, усвідомлюючи, що жертва їхня безмірна і… нічим не виправдана. Людей під кулі підставили політичні гравці, переймаючись лише власними інтересами. Вони уміють красиво говорити, приплакувати, співчувати, вдаватись до траурних церемоній, бо для них це – піар. Кров для них – лише точка неповернення у процесі боротьби. Однак мало у кого з них щиро болить серце за загиблими душами, від невтішного горя рідних, що втратили синів, батьків, братів, чоловіків, за долі сотень покалічених у спровокованих сутичках.

3. Україна не лише стривожила світ. Вона принижена перед людством владою та її конкурентами. Вони цинічно проігнорували вироблений цивілізацією принцип – під час олімпійських ігор проти людей зброя ніде не піднімається.

4. Верховна Рада перебрала на себе всі владні повноваження. Частину з них – сумнівно з юридичного боку. Щоб уникнути згодом можливості черговому "месії" знайти юридичні лазівки для повернення "царської корони", треба невідкладно здійснити низку законодавчих і установчих кроків:

- створити умови і забезпечити обов’язкове покарання винних у жертвах: і тих, хто віддавав наказ стріляти по людях на майдані, і тих, хто провокував стрілянину в правоохоронців. Ні прийняті недавно закони про скасування відповідальності, ні принцип строку давності тут застосовувати не можна. Злочинці мусять бути покарані!;

- розробити і запровадити засоби захисту засад державності. Те, що сталося в останні місяці, ще потребує осмислення усіма сторонами української трагедії. Якщо, наприклад, влада руками правоохоронців стріляє у беззбройних громадян, то це свідчить, що держава ворожа народу, отже нікудишня. Але якщо громадяни стріляють у правоохоронців, то це означає, що держави не існує. І в одному, і в іншому випадку за державу треба боротися усім і з усією відповідальністю. Боротися, а не воювати, як це сталося в Києві та інших містах;

- запропонувати Конституційному Суду негайно скасувати замовний висновок 2010–го року щодо Конституції. При відмові виправити злочинну помилку, добитися заміни усіх суддів КСУ;

- підготувати проекти закону про внесення змін до Конституції України на основі деяких рекомендацій Конституційної Асамблеї, пропозицій фахівців з конституційного права. До прийняття відповідних змін запропонувати органам місцевого самоврядування, керуючись відповідним чинним законом, перебрати на себе делеговані раніше адміністраціям права і обов’язки місцевої публічної влади, зосередивши всю повноту місцевої влади у рад та їхніх виконкомів;

- рекомендувати Кабінету Міністрів України скоротити бюджетне забезпечення місцевих адміністрацій відповідно до обмежених функцій, маючи на увазі наступну ліквідацію ОДА і РДА;

- переглянути зміст бюджетного і податкового законодавства, виходячи з першочергових потреб місцевої влади. Чітко сформулювати законодавчі механізми справляння плати за користування місцевими ресурсами, земельної ренти як джерел наповнення місцевих бюджетів і соціальних фондів;

- встановити законом диференційовані обмеження прибутковості виробничих, торгівельних і банківських структур;

- негайно переглянути виборче законодавство, віддаючи перевагу принципу відкритих виборчих партійних списків і списків громадських структур, знизивши до мінімуму прохідний бар’єр, щоб уникнути підстав для змови між суб’єктами виборів і владою, як це було під час підготовки чинного закону про вибори;

- одночасно з виборами Президента України провести вибори Київського міського голови, передбачивши термін його перебування на посаді до наступних чергових виборів органів місцевого самоврядування;

- оголосити проведення дострокових виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в жовтні ц.р., зважаючи на зміну конституційних повноважень представницьких органів;

- переглянути склад ЦВК на основі пропорційного представництва в ній

- суб’єктів виборчого процесу;

- організувати повсюдно підготовку, прийняття і реєстрацію протягом року законом передбачених статутів місцевих громад, поставивши під контроль громад всі сфери діяльності органів місцевої влади.

5. Вся діяльність влади повинна підпорядковуватись потребі створення умов для реальної децентралізації влади, зняття будь-якої мотивації для федералізації країни чи сепаратизму, створення умов для наповнення конкретним змістом прав і обов’язків кожного громадянина, його особистої відповідальності за стан справ у родині, краї і державі. Цю потребу не

можна підмінити різноманітними угодами чи деклараціями. Змінити життя в Україні, стати їй насправді суверенною, можна тільки самим, не покладаючись на добродійство близьких чи далеких сусідів.

6. Треба не забувати, що громадянський протест у формі Майдану та місцевих акцій, не зважаючи на іноді провокативну його радикалізацію і позаправовий характер, передбачав не зміну одних на інших посадовців ( чи повернення "колишніх"), а зміну системи державної влади, власне зміни укладу життя. За узагальненими оцінками вимог і претензій протестувальників йдеться про уклад соціально справедливий, отже, про сучасний соціалістичний уклад життя в Україні.

7. Сьогодні авторитет України, її вплив на геополітику зведено до нуля. Перебіг останніх суспільно-політичних процесів свідчить про зовнішнє втручання в їх планування і здійснення.

Завдання оновленої влади, політичних і громадських організацій полягає у вибудові самостійної зовнішньої і внутрішньої політики України як незалежної позаблокової держави. Це завдання не може бути перекрите деклараціями про різні союзи чи блоки.

Народ має на практиці переконатися, що влада зміцнює всі складові суверенітету держави, найперше ті, що стосуються прав і свобод людини, її добробуту і гарантій на майбутнє. Люди не повинні вчергове розчаруватися в наслідках суспільного зрушення.

Наши блоги