УкрРус

На канаті між демократією й охлократією

  •  На канаті між демократією й охлократією

Двовладдя. Майдан із революційною силою змін епох, з однієї сторони, і квазіпарламент, із вчорашньою "м’якою" опозицією та в союзі із інженерами кривавого режиму Януковича – Партією Регіонів, з другої. У четвер, 27 лютого, у ВРУ буде створена політична коаліція. Вона сформує свій уряд? Технічним, апріорі, він не може бути по своїй природі походження. Отже, він залишиться політичним, а тому – якимось (?) ідеологічним. Тобто, буде формувати політику управління країною у відсутності реального президента на малозрозумілій ідейній, цінностній платформі. Якою вона буде? Впоперек Майдану і тої немалої частини України, яка вийшла вже з підпорядкування президента Януковича, але ще не передала захоплені повноваження вищої влади в центр? Чи під повним контролем ще розібраного на сотні Майдану із завданням вивести у фінал Україну з угодою про євроінтеграцію?

Практично у всіх країнах "Арабської весни", у Північній Африці, революційні еліти відмовились від співпраці з колишніми правлячими партіями диктаторських режимів. Більше того, майже всюди такі партії були швидко розпущені та заборонені. Судом або законом. Революційні араби справедливо вважали, що будь-яка співпраця на інституційних рівнях із тими, хто привів країну до тоталітарних деспотій, може дискредитувати їх в очах борців за свободу, що перетворилися у виборців-пассіонаріїв. Такий союз міг нести в собі і очевидні важкі загрози, які могли загальмувати перезаснування політичних систем. І навіть привести до повзучої реставрації режимів з опорою, у кращому випадку, на "світську диктатуру" - коли Захід, змушений приймати і навіть підтримувати "маленьких диктаторів".

На Майдані вже давно була проголошена вимога створення технічного уряду. Можливо це була тільки одна із багатьох ідей, які ніхто не збирався реалізовувати? Якщо нинішні політзакрійники не знають як він виглядає, то можна вивчити досвід безпартійного економіста, 69-тирічного ще недавнього прем’єра Італії - Маріо Монті, який не отримував за свою роботу навіть зарплати. Жодного політика! Безпартійні!? Але всі відомі спеціалісти. Перш за все, у сфері фінансів, економіки, ринку праці, соціальної і зовнішньої політики, макроекономічної і макрофінансової аналітики. Всі вони знали на що йдуть. Особливо колишній єврокомісар Монті. За півтора року цьому уряду вдалося зупинити надзвичайно важку кризу в Італії, взяти на себе відповідальність за жорсткі, непопулярні реформи, запустити економіку. І… отримати надзвичайно вагому фінансово-організаційну допомогу з Брюсселю. Хоча Монті стверджував, що Італія подолала найбільш складний етап кризи без допомоги ЄЦБ. Втім, спокійно, піти у відставку. Все це відбувалось на тлі непростої боротьби різних політичних сил і тиску на суспільство все ще могутнього і гіперактивного 76-річного Берлусконі.

Чому обов’язково Турчинову та іншим лідерам, відправивши Тимошенко, проти якої розгорнута майже істерична кампанія, на лікування до Німеччини, створювати коаліцію, ризикуючи попасти під шквальний вогонь критики за мезальянс з регіоналами? Варіантів може бути два. Перший. Це єдина умова, при якій регіонали проголосують за уряд, отримавши в ньому, швидше за все, приховані квоти або впливи. Тобто, це союз з олігархами, які очікувано перейшли після втечі Януковича на сторону нової влади. Аби взяти її під контроль. У випадку обрання технічного уряду такі домовленості зайві, оскільки "професійний" Кабмін - це завжди продукт широкого національного компромісу і єдиний спосіб врятувати ситуацію від дефолту. А той вже нетерпляче грюкає ногами в двері. Другий. Це певна гра. Напередодні президентських виборів. Вбити двох зайців. Взяти Західні гроші для проведення якихось реформ і сформувати ефективний адмінресурс для виборів президента. Не варто сприймати на віру, що на виборах президента він працювати не буде. Надто мало часу залишається для того, аби створити інструменти його ліквідації. Та й ніхто про це не говорить. Як і про подолання корупції шляхом поєднання влади і бізнесу.

Захід дійсно готовий негайно зібрати пул донорів для рятування української фінансово-економічної системи від банкрутства. Ще може дати Україні до 35-40 млрд.$ стабілізаційного кредиту. Але гроші він дасть виключно під антикризовий пакет реформ. Тепер найголовніше. Ці реформи ніяк не можуть бути пов’язані із соціальною щедрістю влади і звичним їх "проїданням" або "розпилом". Вони мають включити режим жорсткої економії. Тобто уряд має провести непопулярні реформи. Маріо Монті це зробив. Чи наважиться на це Арсеній Яценюк, зважаючи на те, що вже 25 травня за Юлю Володимирівну, або і за нього, будуть голосувати, розлючені скороченням, а то й згортанням, соціальних програм виборці.

Новій владі, здається, що вона діє правильно і робить неймовірну роботу. В парламенті. Тобто, на паркеті. Оскільки все інше не працює і має очевидні, нажаль, тенденції руху до охлократії, влади неконтрольованого натовпу. Це виглядає як наївність, оскільки "наскирдовані" закони і постанови скоро нікому буде виконувати. Та й вони приречені дестабілізувати й без того складне, конфліктне законодавче поле держави. Навіть класики марксизму-ленінізму, які планували і здійснювали великі революції, назвали би цей в’ялий політичний процес передвісником драми. Задайте, за лютневою революцією в пріснопам’ятному 1917-му прийшла жовтнева. Втішені теплим лібералізмом і окрилені управлінською слабкістю влади, і з усіх закуточків швидко повернулися, ще вчора до смерті налякані високі офіцери преторіанської гвардії Януковича. І, прогнозовано, почали організацію супротиву. Контрреволюція вже на порозі. З великими грошима і маючи за спиною Москву. Весь Крим у вогні сепаратизму. Він пробує ногами кригу в Харкові, після наради в Женеві, Геннадій Кернес вивісив триколор, кинувши персональний виклик Арсену Авакову. Виглядає так, що останній. Ці процеси помічені й Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Запоріжжі. Над будівлею Верховної Ради АРК вже майорить триколор, мобілізуючи півострів і демонструючи готовність прийняти рішення про приєднання до Росії. Влада мовчить. Росія швидко і активно діє, використовуючи найбільше свою військову присутність. Чи готова вона до війни в Україні? Треба будити Вашингтон і Брюссель і включати всі можливі механізми захисту цілісності країни і непорушності гарантій, які, також, надавала й Росія.

Вона має відступити. Мирно. Зберігаючи спільне майбутнє. Так. Вона боїться й дуже. Успіх української революції рано-чи-пізно розбудить пассіонаріїв і в самій Росії. Але справа зовсім не в Україні. Це тільки результат цивілізаційної модернізації світу після глобальної кризи 2008 року, в умовах, коли третя світова війна вже неможлива. Бо її переможець змушений буде жити в протигазі. Це перезавантаження світу. Араби почали першими. Пострадянські країни його завершать.

Майдан, виходячи із ще нереалізованих звернень його організацій до нової влади, з політики прийняття рішень, усунутий. Він дізнається про все, як і інші громадяни, в кращому випадку, з телевізійних новин. Зрозумілої координації дій між двома владами не видно. У нього, як суб’єкта, неминуче, буде рости роздратування і невдоволення нерішучими діями політиків, вже існуючою непрозорістю, закритістю у прийнятті рішень і відсутністю вкрай необхідного діалогу між революційними лідерами Майдану і тими ж політиками. Про це частіше говорять Богословська і Шуфрич, аніж основні спікери колишньої фронди. Наприклад, погоджувальна рада ВРУ має спочатку бути з лідерами Майдану, 50 на 50, а потім з нардепами. Це багато чого змінить.

Неважко передбачити, що новій владі, яка ніяк не може швидко організаційно себе оформити, прийдеться одночасно вирішувати асиметричні дві проблеми: долати обвально наростаючий сепаратизм - і стримувати жорсткий тиск Майдану. Він зараз, як ніколи, який найбільше відчуває загрозу розчинення революції у політичних інтригах, традиційних зрадах і всіляких хитростях, обгорнутих у блискучі папірці обіцянок. Сніговою лавиною насувається і третя проблема – відновлення якогось економічного розвитку, що вимагає неймовірної концентрації зусиль управляючої еліти, мобілізації населення і особливої довіри до влади, якої ще ніколи не було. Але навіть якоїсь світоглядної концепції у влади тут немає. Чи відсутні відповідні професіонали? Здається, що, як і попередня, вона в них не зацікавлена бо це серйозно може вплинути на їх плани і рейтинги. Та на кону – Україна!

Зтишіть емоції і подумайте, чи це можливо зробити при тому сценарії розвитку подій, які ми спостерігаємо.

Зараз мало бути патріотом і битися на смерть, тільки, за самоідентичність і грізно доводити свою титульність. Єврореволюція в Україні це закріпила як факт, Київську бруківку і асфальт окропили кров’ю Герої з усіх українських земель. Подивіться список Небесної Сотні. Вони легко розумілись українською, російською, білоруською, грузинською, вірменською та іншими мовами, спілкувались й різними діалектами. І билися. Беззбройні з лютим-прелютим Беркутом. Зараз необхідно вирішити нагально два фундаментальних завдання: блискавично змінити всю стару владу, опираючись на всі євромайдани, самооборону та інші революційні групи протидії режиму Януковича. Включаючи Севастополь. І негайно, не посилаючись на труднощі і правильно реагуючи на критику суспільства, притягти до відповідальності усіх, без виключення, винних у вбивствах та іншому насильстві проти мирних людей, прийнявши необхідні заходи для забезпечення суду над ними. Пам’ятайте, чим дальше винна особа від часу злочину, тим важче буде довести її вину і розшукати для правосуддя. В більшій частині ми маємо справу із професійними вбивцями і добре підготовленими працівниками правоохоронних органів, які можуть тривало уникати відповідальності.

Майдан це розуміє. Не випадково "Правий сектор" вимагає у політиків квоту на керування силовими структурами або серйозний контроль над їх діяльністю.

Найбільш важке завдання, без сумніву, полягає в тому, аби привести до присяги всі силові і правоохоронні органи, залишивши там після службової атестації-люстрації тільки не забруднених в насильстві і корупції працівників. Вакансії негайно,заповнити студентами випускних курсів спеціалізованих юридичних закладів, які мріють почати свою чесну кар’єру і професійно до цього готові.

Необхідна серйозна дискусія щодо роботи судової системи. Потрібно провести розширений, з професійною делегацією політиків і представників Майдану, і надзвичайний пленум Верховного Суду. З метою забезпечення судовій гілці влади реальної незалежності та прийняти рішення про звільнення суддів, замішаних у корупції і виконанні політичних замовлень, з посади за порушення присяги.

Встановити повний контроль над Збройними силами. Зобов’язати Міністерство оборони і Генштаб посилити на цей час захист державного суверенітету та кордонів України аж до проведення військових навчань у потенційно "горячих точках", де можливі збройні сутички і підтримка їх іншими державами.

Терміново відновити роботу Радбезу, на якому обговорити стан національної безпеки і оборони та оцінити нові критичні безпекові загрози для країни. Перш за все сепаратизму і способи його подолання. Аж до можливості введення надзвичайного стану в місцях нарощування силових проявів сепаратистських рухів, їх зрошування з іноземними організаціями, та засудження їх лідерів.

Але навіщо про це. Політики у новій владі надзвичайно досвідчені і компетентні. Вони навчалися і у Кучми, і у Ющенка, і у Януковича. Тривало або працювали, або боролись з ними, постійно пропонували різні стратегічні пропозиції як ефективно управляти державою і давали розумні рекомендації з проведення ефективних реформ. Аби всі ми стали заможними і щасливими. Сьогодні їх час. Єдине. Майдан, здається, не збирається розходитись і залишається озброєною Народною Вартою на площі Незалежності. Там пам’ятають про 2004 рік. Тоді люди довірливо розійшлися, а "любі друзі" залишилися один на один з країною.

Сьогодні о 19 годині Народне Віче. Майдан щось буде робити з урядом: чи пропонувати свій склад Кабміну, чи погоджуватись на варіант політиків, чи буде вимагати свою квоту. Справедливу. Але чи розуміє він, що із воїнів за волю, честь і гідність, він перетворюється в політиків, де діють зовсім інші правила гри. Більшість з них ніде не обговорюється. До цього часу він не визнавав торгів, був ідеально чесним і бився за правду для кожного з нас. Тому він назавжди поселився у серці кожного з нас.

Революції починають ідеалісти, роблять романтики, а… використовують негідники. Віримо, що на романтиках все й закінчиться.

Наши блоги