Місце зустрічі змінити не можна?

Коли свого часу залежні від президента Л.Кучми депутати пішли на засідання в "Український дім", щоб забезпечити переворот в керівництві ВР (до речі, рушійною силою там були "патріоти", представники яких сьогодні протестують в опозиції), Верховна Рада ухвалила зміни в регламенті. Регламент, крім того тепер, ухвалюється законом. Змінами передбачено, що засідання парламенту проводиться в залі ВР. Цією нормою слід і керуватись.

Відсилка в регламенті на можливість проводити засідання в інших місцях (при ухваленні такого рішення більшістю) передбачала потребу присутності вищого законодавчого органу, як інституту влади в загальнодержавних акціях, наприклад при інаугурації президента, скажімо, в палаці культури "Україна".

Однак і таке рішення спочатку треба приймати не де-небудь, а у сесійному залі, щоб воно було легітимним.

Зрозуміло, що нинішнє керівництво парламенту діє за обставинами, що склалися не з його ініціативи. Але йти на роздільне засідання не можна. Законодавчий орган єдиний, не зважаючи на його внутрішні протиріччя, і сформований він на основі спільної змови між тими, хто відносить себе до різних таборів, - на основі закону про вибори. Треба "зняти" привнесені обставини, врахувавши допушені тактичні "проколи" на початку нинішньої сесії.

Зробити це можна, поставивши, наприклад, на розгляд питання про засади внутрішньої і зовнішньої політики України. Це не право, а конституційний обов’язок парламенту. Нехай при розгляді цього питання (а воно стосується і економіки, і соціальної сфери, і системи влади, і східно-західного вибору і т.д.) представники різних фракцій відстоюють свою позицію. Аби виборці бачили за кого вони голосували (не виключаю, що позиції тих, що відносять себе до влади і до опозиції зійдуться. Бо вони однакові,принаймні, реальна політика впродовж останніх 6-ти років те підтверджує). Виявиться, що все те, що спостерігаємо сьогодні, - форми боротьби за владу. Всього лиш.

Не зайвим було б саме в цей час Президенту звернутися через сесійний зал до народу України зі своїм посланням. Думаю це і для нього шанс, і спосіб втихомирити тих, хто за своєю зовні бурхливою діяльністю не бачить байдужість народу до демонстрованої політичної боротьби.

Людей ця боротьба цікавить мало, бо не про них йдеться.