Нефарбований лис

"Я створюю крайнощі, а не впадаю у них!"

Сергій Левитаненко "Хмиз"

От усі кажуть, що Сергій Левитаненко ненавидить москалів! То є неправда!

Стосовно ляхів та румунів то є так, стосовно москалів потребує уточнень та диференціації.

Оскільки маю багато друзів серед москалів, плюватиму у цю криницю не те щоби обережно, але вкрай влучно!

Бо війна - це вкрай непродуктивно, хоча й прибутково для декотрих. Але Левитаненко шукає не прибутків, а прагне сала по четвергах, риби по понеділках, білявок і пива по п’ятницях та розборок на рівні дискусій, коли остаточно немає можливості відмовчатися, не нехтуючи пам’ятю предків.

Я ненавиджу кремлівську владу усіх часів та в усіх проявленнях цієї німецької гидоти. Усі знають, що російська Імперія була створена німецькою владною верхівкою задля еротичних та геополітичних задоволень декількох дрібнокнязівських осіб. Штучна ідеологія втілена вдало, але, як я недаремне сподіваюсь, на короткотривалий геополітичний термін.

Звичайно, зерно впало на благодатний грунт, але це хибна благодатність наркомана, який зрошуючи свій ніс кокаїном сподівається, що наркотичний кайф йому виключно на користь, і дає довготривалі всходи. Що будь-яка афектація є ознакою здорового організму.

Звичайно, у поведінці москалів хитров**баність переважає, як у стратегічній лінії будь-якої нації. В історії усіх націй були періоди коли п***раси наділялися рисами героїв, ну не визнавати ж загальну позу ганебною!, а справжні герої оголошувалися п***расами, ну не потурати ж загальною відпрацьованою століттями позою задля поваги до деяких хуторян, які мріють про незбагнену самостійність та громадянське суспільство!

Ми, українці, осягнуті розумом тисячоліть відаємо: нуворіші напорятся на свіжий хрін, який має ось-ось вигулькнути! Міркували ми завжди, як тактичні лакузи, і отримали те, що належить лакузам.

Москалі пішли трохи далі - відокремили себе від влади на рівні ментальному та навіть астральному!

Тобто, російський народ, російська культура, російський спосіб життя - це янголівська частина буття та людського проявлення у Божій милості, а от російська кремлівська влада - це темна демонічна сила, за яку вони, чисті агнці, не відповідають!

Аплодую! Бурхливі оплески! І вірю, що Ви цю вигадану ситуацію саме так щиросердно сприймаєте! Чи то виходу у Вас не було, чи то ліниві, аби громадянське суспільство вздовж та впоперек для наступних поколінь створювати!

Але, шановні, хіба це відмітає той факт, що ця кремлівська влада за вашої мовчазної згоди та одностайної підтримки винищувала у своє особисте задоволення від вашого імені мій народ?! Хіба це зменшує мій біль чи вашу невгамовну прикриту хустинкою на роті таємну насолоду?!

Ви робили це під примусом цієї демонічної, російської-неросійської влади? Тому ваш сяючий німб не пощерблений? І ваші тупорилі рязанські солдати без гріха? І мій Батурин не пече мені п’ятки у цьому житті так само, як Вам у перспективі на пекельній пательні?!

Можна впасти в "нєсознанку", і по-братськи ділити з болгарами лантух горіхів. Чи нашу історію в українських шкільних підручниках. Не має на Вас вини - то усе дурнувата німецько-вепська влада!

Аплодую! Сам би так хотів! Аби хтось мої майбутні пригрішіння за бомбардування Бухаресту та Варшави відніс на сторонні сили.

Та щось не дозволяє. Може відчуття спільної карми із своїм народом? Нерозділення відповідальності? Я ж у відповіді за всіх, і усі мені надають тумаків, якщо я повішу на них свої необережні необдумані гріховні кроки-рішення?

Я шаную мій народ, його карму, хоча заради нього погодився би на будь-який гріх - бо козак, Божий вищір, натщесерце народжений!, - тому й не розбігаюся на усі чотири сторони до Чехії, коли мова йде про відповідальність, заслужене тістечко чи незаслужений копняк!

Усе електрони, як писав Платонов. На своїй землі і хлорка - солодкіша за бринзю! "Наклепи і лестощі сприймай байдуже і не сперечайся із дурнем!" Перепрошую за вільну трактовку імперського Генія. Словом, свій шлях найдорожчій за усі ласощі світу!

Кого шляхетні люди мають ненавидіти, а кого - плекати, не від них залежить. Стисни зуби та думай про Англію! Ну про Україну, тобто. Якоюсь частиною душі ти належиш собі, а якоюсь, рештою, Батьківщині. Ну натхненно розірватися між розумними та вродливими! Гріхи батьків, які довели Вітчизну до такого стану, до цієї змушеності, вимагають твоїх, громадянине, зусиль та душевних мук.

Взагалі, це тема про місце митця. Дехто хибить спантеличено - про його місію. Ні, саме про місце. Місію визначають історики, місце - кармічна неупередженість, невизначеність духовного вибору, хиткість того містка між шляхетністю та доцільністю.

Це як ставити питання: хто ти насамперед, християнин чи українець? Зроби вибір у їхньому лохотроні!

Бо в їхніх імперських вустах це звучить, по усій території України, так:, мовляв, ти фашист чи нацист? Сіоніст чи опришок?

В устах, начебто, зґвалтованих не зрозумілою якоюсь там астральною, незалежною від російської інтелігенції, силою.

Що відповісти цим хитров**баним пройдам та зайдам на питання, яке опосередковано просочене випаруваннями звинувачення?

Так само як і на тезу про те, що Сергій Левитаненко когось там ненавидить.

Господи, та нічого особистого! Не чіпайте Україну - і Вас не торкнеться!

Живіть та насолоджуйтесь, якщо вмієте без ненависті та обов’язкової наявності зовнішнього ворога.