Відповідати висоті завдань

Одного історика спитали, чому Наполеону вдалось здобути так багато перемог? Він відповів: "Тому, що і Наполеон, і його командири відповідали висоті поставлених завдань!"

29 січня 1918 року 300 юнаків стали на бій проти чисельно переважаючих частин окупаційної армії Муравйова...

Чому тільки триста? Де були інші підрозділи армії УНР? Щоб відповісти на це питання слід уважніше проаналізувати, хто був персонально відповідальний за ситуацію в УНР. Україна мала Президента. Ним був Михайло Грушевський – видатний український історик, любитель старожитностей. Розповідають, що коли більшовицькі війська вже входили в Київ, він вивчав в бібліотеці стародавні манускрипти. А коли його закликали вернутись до державних справ – він чемно попросив не відволікати його від щойнознайденого унікального документа. Історії не відомо, чи зберігся цей та інші документи після більшовицької окупації...

Чи був Грушевський добрим істориком? Очевидно! Чи був хорошою людиною? Напевно! Але чи відповідав Президент України Грушевський висоті поставлених завдань?

Україна мала Прем’єр-міністра. Ним був Володимир Винниченко – видатний український письменник, великий прихильник соціалізму.

Коли після проголошення Української державності на Софіївській площі зібрались десятки тисяч українських військових, котрі вирішили перейти зі служби у Російській імперській армії під прапор України, він заявив, що новоствореній Українській державі армія не потрібна. Мовляв, нам нічого не загрожує. Росіяни такі ж соціалісти, як і ми. А соціаліст на соціаліста війною не піде. І закликав вояків, готових воювати за Україну, йти в село і обробляти землю. Винниченко був великим другом російських соціалістів.

Це Винниченкові належать слова: "Я перш за все соціаліст, а вже потім – українець!"

Чи був Винниченко добрим письменником? Очевидно. Чи був хорошою людиною? Напевно! Але чи відповідав Прем’єр-міністр України Винниченко висоті поставлених завдань?

Юнаки, котрі стали в нерівний бій під Крутами, не були політиками. Вони, очевидно, не надто прагнули вникати в ідеї соціалізму та інших "ізмів" тієї епохи. Вони просто вірили в Україну. Так сильно і щиро, що жодна сила не могла їх зупинити. Зрештою вони виконували свій вояцький обов’язок. Захищали честь – свою і України. І, напевно, тому, коли перед лицем смерті їм запропонували здатись, вони не здригнулись. З дзвінким "Слава Україні!" лягли вони в українську землю. Незламні і непереможені.

Юнаки-крутянці – відповідали висоті поставлених завдань.

Сьогодні ми живемо в Українській державі. Але в нас немає ні Українського Президента, ні Українського Прем’єр-міністра. Маріонетковий, окупаційний Уряд сьогодні вже не в Харкові, а в Києві. Молодих українських патріотів кидають за грати не п’яні матроси окупаційної армії Муравйова, а правоохоронці з тризубами на лацканах. Українську територію віддають Росії рішенням найвищого законодавчого органу Української держави! Віру, мову, історію в нас відбирають за сприяння формально української виконавчої влади і Президента.

А найстрашніше – навіть немає видимого фронту, хай навіть по станції Крути, куди б можна поїхати боронити Київ, боронити Україну! Фронт сьогодні проходить по наших серцях!

Звертаюсь до тих, хто не хоче ввіряти свою долю новітнім Грушевським і Винниченкам!

До тих, хто не приймає окупаційної адміністрації!

Хто вірить в Україну!

Маємо самі об’єднатись, щоб вибудувати український фронт і чинити Опір!

Щоби відповідати висоті сьогоднішніх завдань, нам самим треба готувати грунт для Українського наступу і Української перемоги.

Слава Героям Крут! Слава Україні!