УкрРус

Судові пристрасті: вирок владі

Вже запроторивши "підозрюваного" до СІЗО, прокуратура почала вичавлювати із себе "аргументи і факти": зненацька знайшлися якісь документи, що начебто свідчать про підступну діяльність Корбана. Мовляв, лідер УКРОПу підгодовував деяких народних депутатів.

Але не тільки сам цей незграбний "залізний аргумент" викликає подив. Час його прояви – окрема пісня. Неначе "органи правопорядку" переплутали алгоритм, традиційний для такого роду справ. Зазвичай спочатку надаються докази і виголошуються підозри, потім – приймається судове рішення про долю правопорушника.

У нашому ж випадку "тіло" спочатку пакують у воронок, а вже потім розганяють по ЗМІ "докази".

Цей останній номер циркової вистави примушує знов і знов повертатись до справи Корбана, хоча, здається, в ній висловились вже усі – політики, експерти, представники суспільства. Але цей показовий, навіть зухвалий правовий фарс потребує не тільки аналізу мотивів політичних замовників та нищівних юридично-правових оцінок роботи виконавців. Перш за все, потрібно робити висновки, важливі для усього суспільства. Висновки ці здебільшого не правові (поняття права у контексті останніх подій вживати недоцільно), а суспільно-політичні.

Модель проста. Давайте уявимо на місті пана Корбана (який має ресурс у всіх його розуміннях: вплив, зв'язки, кваліфікованих адвокатів, підконтрольні ЗМІ), просто звичайну людину. Яка викликала інтерес з боку судово-прокурорської Матриці. Або когось, хто може цю Матрицю використовувати. Таку людину вже просто розчавили б – тихо та безжалісно. Навіть той, хто сьогодні опинився у центрі уваги, попри гроші, вплив, адвокатів та ЗМІ, виявився безсилим (принаймні на цьому етапі) протистояти цій безжальній машині.

Звідки перший висновок: судова система, попри розпіарену "реформу" залишилась такою, якою і була – готовою виконувати будь-яке замовлення в обмін на можливість "вирішувати" інші питання або змушена виконувати замовлення влади через її примуси та впливи. Отже, вибіркове правосуддя – живе в нових гіпертрофованих формах.

Другий висновок цієї справи – в країні, люди якої здійснили Революцію Гідності у прагненні побудувати справедливе суспільство, існують... політичні переслідування! Адже тепер, після захопливого серіалу останніх трьох днів, вже ніхто не сумнівається в тому, що судовий процес проти пана Корбана має чисто політичне підґрунтя.

Йде боротьба з політичними конкурентами. Інакше для чого вночі проводити слідчі дії, вриватися у будинок людини, яка не ховається від слідства, по 17 годин безперервно вести судові засідання?

Третій висновок: судова і прокурорська система почувається впевнено навіть під пильним оком ЗМІ. Порушуючи не тільки правові приписи, а нехтуючи навіть нормами здорового глузду. Вони пруть, як танк, знаючи, що попереду немає потужних гармат, спроможних пробити їхню броню. Тобто сучасна влада, говорячи про реформи, тими ж реформами насправді жахає і суддів та прокурорів, які з остраху можливих репресій готові на будь-які підступні кроки.

Висновок четвертий: кваліфікація "виконавців" владної волі має рівень нижче плінтусу. Попри поставлену мету, в справі Корбана відбувся так званий ексцес виконавця: замість нейтралізації політично небезпечного опонента, влада отримала новоствореного харизмата – страждальця, борця, героя. Зауважимо – мова іде про створення потужного штучного образу. Гадаю, фахівці з PR-технологій не впорались би з цим завданням так швидко та ефективно, як це зробили підконтрольні судді та прокурори.

До речі, країна на етапі нічних судилищ та переправлення об'єкта до СІЗО, так і не зрозуміла – а у чому звинувачується пан Корбан, які конкретно злочини йому інкримінуються? Спроба заднім числом оприлюднити якісь документи (причому, не процесуально, а через ЗМІ), які свідчать про начебто протизаконну діяльність підозрюваного – свідчення бажання хоч якось виправити цю ситуацію.

Висновок п'ятий (нарешті, позитивний): ми побачили, що ЗМІ можуть наносити відчутні удари Системі. Викривати її лукаві на нахабні методи, швидко інформуючи суспільство, формуючи суспільну думку.

Підсумовуючи, варто зауважити – ця справа (прізвище переслідуваного вже не має значення) є лакмусовим папірцем, маркером того, що відбувається у правовому полі держави. Ця картина є жахливою. Повторюю – справа не тільки в Корбані. Справа в тому, що відбувається з правами людини у цілому, зокрема з правом на захист та правосуддям...

Отже, висновок головний: обличчя у владі змінились, а її політична і правова культура, звичаї – залишились. Ба, навіть у деякому сенсі, загострились.

Передбачаю запитання – що ж може прорвати це замкнене коло? Відповідь на поверхні, як на мене. Я не дарма сказала про політичну і правову культуру. Бо у будь-якої культури є носії – переконань і принципів, як цінностей системи.

Зараз треба міняти носіїв, щоб змінилась система!

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги