Блог | Що було на терезах у Президента
Президент заветував ініційований Олег Ляшко та мною "металургійний закон" №3868 щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку з метою першочергового забезпечення потреб оборонної промисловості та відбудови об'єктів інфраструктури, який підвищує експортне мито на металобрухт з 10 до 30 євро строком на 3 роки.
"…вказане положення Закону порушує міжнародні зобов'язання України як члена Світової організації торгівлі. …перед прийняттям рішення стосовно виділення другого траншу макрофінансової допомоги Україні, органи влади зобов'язуються утриматися від запровадження нових заходів, які обмежують або спотворюють торгівлю, відповідно до зобов'язань України перед СОТ" - зазначив Президент у тексті вето і запропонував скоротити строк підвищення експортного мита на металобрухт з трьох до одного року, наполягаючи також на повній відміні квотування експорту металобрухту.
Ця позиція сформована явно не в інтересах України. "Металургійний закон" №3868 повністю відповідає міжнародним зобов’язанням України перед СОТ, адже він:
- прийнятий з метою ліквідації дефіциту металобрухту на внутрішньому ринку для першочергового забезпечення потреб оборонної промисловості та відбудови інфраструктури, що узгоджується з положеннями статті ХХІ (b) ГАТТ "Винятки з міркувань безпеки";
- є недискримінаційним, оскільки вивізне мито розповсюджується на всі країни;
- носить тимчасовий характер, безпосередньо пов’язаний з існуванням загрози національній безпеці України.
Крім того, були дотримані всі формальні процедури - я як Голова Комітет Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва офіційно звернувся до очільника Кабінет Міністрів України пана Volodymyr Groysman щодо нотифікації - офіційного інформування країн-членів СОТ та проведення відповідних консультацій з країнами-членами СОТ з метою доведення аргументованої позиції України для упередження потенційно можливих заходів у відповідь з боку країн-членів СОТ.
Замість того щоб пояснити чітку і обгрунтовану позицію України міжнародним партнерам влада обрала "легший" шлях і зробила вибір не на користь національних інтересів.
На одну шальку терезів поставили безперебійну роботу галузі, що складає 25% промислового виробництва та експорту і забезпечує майже 300 тисяч робочих місць, стабільність гривні та податки до українських бюджетів, національну безпеку (у т.ч. економічну), а на іншу шальку терезів – необгрунтоване занепокоєння європейських партнерів, яке можна було зняти через економічну дипломатію. І друга шалька чомусь переважила. Це при тому, що обсяг експорту українського металобрухту до ЄС, наприклад, у 2015 році склав менше 4 млн дол. США.
Тож при наявності волі відстоювати національні інтереси України і безпекових, і юридичних, і економічних аргументів насправді вдосталь.
