Блог | Мої емоції за минулий рік… 17 миттєвостей 2014-го
Зима… На карнизі будинку на Хрещатику, прямо посеред жидобандерівсього шабашу, застряг молодий кіт… Він нявчить і не може злізти… Його намагаються зняти, але не вдається, кіт труситься від страху і незвичної обстановки… Зрештою, якийсь хлопець передає котові древко національного прапору. Кіт злазить обережно по ньому додолу і тікає в під’їзд…
Зима… Дуже холодно… На Михайлівському соборі дзвонять у дзвони. Цілу ніч. І вперше за кілька століть… Так скликають киян на захист Майдану, на захист України… І вони йдуть ці дивні прекрасні кияни, йдуть цілу ніч…
Тієї ж ночі… Міліція закрила всі периметри доступу до Майдану для автомобілів… На перехресті стоїть мєнт у шоломі. З ним лається якийсь вусатий дядько… - Тобі не стидно? – Стидно, - тихо відповідає мєнт… - То що ж нам робити? – Пішки йдіть, - радить мєнт, відсовує портативний залізний паркан і відходить убік…
В "Будинку кави" в Пасажі сидять два бізнесмени. З розмови ясно, що один з них власник магазину зимового спортивного спорядження… - Я б став мільйонером цього року, якби продавав лишні шльоми, - каже один… Ну я їх так просто віддаю… - Нічого, ще заробимо, - каже його колега…
Літо. Арена на Бесарабці. Я сиджу і п’ю каву. Напроти мене – новий знайомий Ігор. Командир штурмової роти "Айдару". Афганець. – Щойно він вийшов з під обстрілу російськими "градами". Він привіз до Києва товариша для психологічної реабілітації. Товариш збирав "двухсоті" впродовж місяця і зламався трохи… - А як твої рідні реагують на те, що ти пішов на війну? – питаю я… - А вони не знають, - каже Ігор. Я сказав, що я консультую учебку в "Десні" під Черніговом… Завтра йому знову "туди"… У нього дзвонить мобільний. Він каже: давай завтра коло мене в сім тридцять… Здається, що мова йде про рибалку…
Житловий будинок. Дама, яка зазвичай їздить на Бентлі-металік, вигулює двох малих собак… Одна з них – породистий "йорк", інша - обична дворняга… На дворнязі – жовто-блакитний шарф… На "йорку" – червоно-чорний… Собака Яроша…
Сусід-алкаш… Ну, не зовсім алкаш, а так – опитний п’яниця… - Ти не знаєш, як мені купить бронєжилєт і передать туда? – питає він у мене… Я взнаю, скажу увечері, відповідаю йому…
Десятки тисяч людей вмикають водночас підсвітку на мобільних телефонах на Майдані… На балконі (вікні) Будинку профспілок - сенатор Маккейн. У нього мокрі очі. У мене – теж… Знаєте, соррі за вихваляння… Я зустрічав Різдво в африканській савані, я бачив фейерверки біля сіднейської опери, я займався сьорфінгом в Коста-Ріці… Але я ніколи не бачив нічого величнішого ніж ці "вогники" мобілок на Майдані…
Два дні після перемоги… Привиди снайперів ще ходять Києвом… Курю на балконі в центрі міста. Стрьомно. Інтуїтивно намагаюся прикритися стіною…
Володимирський ринок. Різдвяний "Джингл-беллс". На фоні відрізаних свинячих голів… Голови улибаються… Біля однієї голови постер: тут збирають гроші пораненим в АТО… Мабуть, так має бути…
Мій знайомий викладач з йоги… Людина з іншого світу, абсолютно аполітична і байдужа до політичних факторів. У нього – Крішна, а не – Янукович, Порошенко, козак Гаврилюк. Він взагалі не знає, хто це… Сьогодні в нього урок. Але урок скасовано. Йог на власній машині повіз керосин на Грушевського… Для коктейлів… О’М! Намасте!
Траса Київ-Дніпропетровськ. Базар на трасі… Окремий прилавок. Збірний. Мед, яблука, варена кукурудза, яйця, курки… Це – для АТО. Безкоштовно…
Село Піщане, на тій же трасі… Танк на постаменті. Т-34, який звільняв Черкащину від фашистів. Раніше було на ньому написано "239"… Тепер на ньому написано "На Москву"… Українська Кліо (муза історії) дуже іронічна тітка…
Знову та сама зима… Застой і стагнація. На Михайлівській площі – міні-майдан… Все це виглядить достатньо убого і безнадійно. Дві бочки з під чогось і три маргінала зверху… Вони їдять хліб брудними руками… Ми йдемо площею, і питаємо: то що, нічого не буде? -Буде-буде, відповідають "маргінали"… І справді "БУДЕ" буквально за кілька днів…
Зустріч в "Інтерконті". Бізнесмен з Москви. Виходимо на вулицю. Там стоїть чувак в балаклаві з бейсбольною бітою в руках і протівогазом… - А можна мне с ним сфотографироваться? - питає москвич… Звісно можна, кажу… А он меня палкой не й-нет? – Нє, ми ж не звєрі, - відповідає чувак… Фотографіруються… - Клас! – каже москвич і комусь відсилає свіжу фотку… Для нього це екстрім-тур… "Воины света, воины добра", - лунає довкола з якихсь дінаміків… - Я вам завидую, - каже москвич…
Один з перших мітингів в парку Тараса Шевченка… В ліфті підбираю сусіда. Він зазвичай їздить на спортивному мотоциклі. Сьогодні на ньому тільки шльом і жовто-блакитна стрічка на куртці… Підвезеш мене? – питає він… - Звісно, кажу… І ніхто не уточнює – куди? Їдемо в парк Шевченка… Ясно що нічого не вийде, і що все це безглуздо… По перпендикулярній вулиці їде весільний кортеж. На довжелезному лімузині… Раптом з люка висовується наречена у весільному платті і піднімає догори жовто-блакитний прапор… Прапор віється на холодному осінньому вітрі… І раптом розумієш: Вийде! Не безглуздо!
Вночі, на тій же Михайлівській молоді студенти запасають бруківку… Одна з студенток, віком років 17-ть і вагою кілограм сорок вчить мене, як треба розбивати бруківку об бордюр на три частини. Бо цілу – важко кидати. Я пробую, і в мене виходить. Я щасливий…
