Блог | "Ви готові вмирати за Гданськ? Так само говорили у 1939-му?"
Що є важливішим на сьогодні: боротьба з корупцією, чи кроки, які рано чи пізно зроблять повернення України до Москви неможливим?
Редакція одного з найпопулярніших українських інтернет- видань звернулася до урядів країн ЄС та їх посольств із закликом відкласти на деякий час впровадження для українців безвізового режиму з ЄС та припинити надання фінансової допомоги. "Поки ситуація в країні не зміниться кардинально", - говориться у листі-звернені. "Така радикальна зміна позиції - не випадкова", - пишуть журналісти. І викладають заплутану історію із впровадженням системи електронного декларування, яка чи то працює, чи то не працює, або працює, але не так. Іншими словами, для перемоги над корупцією пропонується "стимулювати" українців позбавленням їжі та забороною на гульки, - пише Лариса Волошина для Newsru.ua. - В кращих традиціях асиметричною стратегії наших сусідів - для того щоб покарати ворога - треба "розбомбити Вороніж".
До речі, про Вороніж. Нещодавно в інтерв'ю польському ресурсу "Nowa Europa Wschodnia" головний редактор радіостанції "Ехо Москви" Олексій Венедиктов ошелешив журналістів одкровеннями про стандарти професії, російські танки на вулицях Варшави і відкрив деякі особливості російської зовнішньої політики, яка має до України безпосереднє відношення. "Чесний журналіст завжди ризикує, він приносить незручності правлячим колам і політико-економічним кланам. Це небезпечне заняття", - заявив головний редактор російського медіа-ресурсу і розповів про три рівні самоцензури, які і допомагають "Ехо Москви" залишатися опозиційним і непохитним у своїх ліберальних цінностях.
Читайте: Украина-Россия: изгнание иллюзий
Здавалося б, яке все це має відношення до України і безвізового режиму? Відповідь: найпряміше. Адже пан Венедиктов в своїй промові не приховував, що і Крим, і Донбас для його країни - це тільки інструмент. Основна мета є більш масштабною. Володимир Путін, за його словами, хоче повернутися до міжнародного устрою, який спирався б на домовленості часів Ялти і Потсдама. "Російський президент переконаний, що така модель робить світ безпечнішим, оскільки держави діляться в ньому один з одним відповідальністю і контролем. Радянський Союз в минулому брав на себе відповідальність за Донбас і всю Україну. Те, що відбувається в цій країні зараз, створює дисбаланс в міжнародних відносинах. І, згідно з цією логікою, наскільки це не здавалося б смішним, Путін прагне відновити рівновагу".
Нескладно помітити, хто є "відповідальним" в інтерпретації російського журналіста, а хто "заслуговує" на критику, як основний дестабілізуючий фактор в світі.
Насправді безвізовий режим - це не нагорода за послух українським чиновникам і не "пєчєнькі" для українських громадян. Це шлях нашої країни подалі від згаданої "Ялти та Потсдама" - геть від окупантів, що бажають взяти за неї "відповідальність". Наскільки доречними є спроби грати такими речами з боку людей, що покликані захищати в першу чергу суспільство, а вже потім - протистояти владі? Інакше виходить, що і російська влада, і російська журналістика, і українська редакція - борються з одним і тим самим - неухильним курсом України на відділення від колишньої метрополії.
Російський лібералізм, як відомо, закінчується там, де починається "українське питання". Це блискуче демонструє російська ліберальна журналістика, коли розмірковує про "провальні" реформи в Україні та про "безперспективність" її європейських прагнень. При цьому, до цих пір залишається незрозумілим, де ж починається сучасна українська національна ідея, яка ще тільки формується на наших очах. Однак, одне відомо достеменно - вона точно не там, де проглядаються російські геополітичні інтереси.
Читайте: Украина не зря тратила время
Справа, звичайно ж, не в безвізовому режимі, реформах, або електронному декларуванні. З ними чудово дадуть собі раду іноземні донори, які і висунули Україні умову прийняття пакету законопроектів в обмін на скасування віз. Справа у зрушеннях, якими не варто нехтувати зопалу, щоб не підіграти випадково ворогові. Тому що ніхто не може сказати, що є важливішим на сьогоднішній момент: боротьба з корупцією, чи кроки, які рано чи пізно зроблять повернення України до Москви неможливим. Чим і заради чого можна пожертвувати?
В кінці хотілося б привести частину діалогу російського журналіста з польськими колегами для того, щоб українці ніколи не забували, де завершується російський лібералізм і починається питання української національної безпеки:
"Я вважаю, що поляки можуть не боятися російських танків. Якщо комусь і варто побоюватися - то це країнам Балтії. Я нагадаю, що основна ідея Путіна - це захист "русського міра", а в Польщі його немає. Він є на Україні, є в Грузії, але не в Польщі. Безпосереднього зіткнення між Польщею і Росією не буде", - говорить Олексій Венедиктов. "Проте Литва, Латвія і Естонія - члени НАТО, і відповідно до змісту Вашингтонського договору...", - намагаються заперечити йому поляки. На що отримують відповідь: "Ви готові вмирати за Гданськ? Так, здається, говорили в 1939-му?".
Варто замислитися, коли маєш за сусіда імперію, в якій навіть головні редактори, ніби як, ліберальних медіа готові вмирати за "русську ідею в Гданьську". Може краще подумати про введення віз хоча б з умовним Воронежем? Враховуючи, куди зазвичай тікають високопосадові злочинці з України і звідки отримують вказівки різноманітні агенти впливу - ця зміна може кардинально перевернути ситуацію в країні. Як і закликала редакція одного з найпопулярніших українських видань у своєму відкритому звернені.
