Блог | Ми мчимо у військовому камазі без гальм?
Як там Львів? Як там Форум?
Чудово! Просто чудово!
Львів і Форум нагадують великий двоповерховий екскурсійний автобус, який на хвильку пригальмував десь на узбіччі великого европейського тракту в мальовничих передгорах. Ноги розім'яти, з'їсти по канапці, піти попісяти, залишити своє на батьківщині, перед тим, як в'їхати в єврозону, заглянути в найближчу газетну ятку, купити в дорогу кросворди, молитовники, набір відкриток з видами собору святого Юра (мовляв,і ми були тут), дорогезний збірник старовинних рецептів тещі на юбілей в подарунок і копійчану книжку того - як його? - того придурка? мала, ти не будеш то читала, давай скоренько по пиві, хочеш жуйку? диви, яка пішла!
Чудово! Просто чудово!
На першому поверсі їдуть статечні городяни: польська, німецька, гебрейська, російська, з середини української пролуплюються на світ у вишиванках, в сутанах, в майках хутін пуйло і просто внутрішні заробітчани, яким аби прогодуватися, тому з призирством дивляться на всіх, і всі на них дивляться зі зневагаю, яким по х*р, якою мовою говорити, в шо вдягатися.
Чудово! Просто чудово!
Вчора в церкві здавали по сто гривнів на поранених, хто зна, де ті гроші підуть, хліб подорожчав, всьо подорожчало, донька пише, шо в них в Іспанії там теж біда, я піду за Ляшка, - каже істерична пані, яка досі нервово виминала в пальцях пластмасового Ісуса, поки не відломила йому руку разом з перекладиною і голосним хрустом, не переживайте, - каже друга, я якось Ісусу голову відірвала, потім посадила на клей, я б також пішла, не беруть, - каже молодиця і наче ненароком торкає сусіда за матню, пасажир навпроти дивиться на це і внутрішньо спльовує, де той шенген? он там, за отим горбом.
Чудово! Просто чудово!
На другому поверсі їде наша молодь, наша юнь, наша надія і сподівання, усе це задля них, регочуть, співають, списуються вконтакті, їдять морозиво, доїдають мамині книдлики, ні про що мріють, ні про що фоткаються, попереду - ціле життя! всі щасливі, у всіх чудове майбутнє.
Осінь. Сонце. Всі пасажири зайняли свої місця.
Тим часом з гори із-за повороту вже мчить військовий камаз на чорних номерах на повній швидкості, завантажений бетоними плитами, у водія вибухом відірвало обидві ноги, авто без гальм. Голова загиблого солдата схилилася на кермо, флаксони ревуть, наче ієрихонські труби.
Третя пополуднюю.
