УкрРус

Спадок Яценюка: тяжко нести, важко кинути

Довгоочікувана заява Арсенія Яценюка про відставку нарешті опинилась у парламенті. Журналісти і експерти інтенсивно фантазують на тему складу нового Кабміну, прогнозують 90% оновлення уряду і, звісно, на посаді прем’єр-міністра очікують Володимира Гройсмана. Але перезавантаження уряду – це не лише нові шанси та можливості. Для нового прем’єра залишиться чималий спадок від свого попередника (не плутати з папєрєднікамі).

Найбільший багаж чи баласт, який успадкує Володимир Гройсман від попереднього Кабміну – це сам Арсеній Яценюк. Останній вже публічно оголосив себе головним контролером майбутнього уряду, запровадивши новий термін – "коаліційний контроль". Тож він нікуди не зникає з політичного життя країни, хоча частково піде в тінь. Під "егідою" Яценюка залишається частина парламенту – фракція "Народного фронту", і, ймовірно, частина нового уряду в особі глави МВС Арсена Авакова, міністра юстиції Павла Петренка, та, можливо, кількох інших урядовців. Тому цілком можливе продовження такої ж практики шантажу, яка була весь цей час. Кожне голосування ініціатив нового уряду буде предметом окремих перемовин з Народним фронтом. Фактично Яценюк претендує на роль ще одного "співробітника" Кабміну без чітко визначених обов’язків, але зі значним впливом. Він зняв з себе відповідальність, звільнився з посади, але зовсім не факт, що він зацікавлений в ефективності нового уряду, а не в тому, аби довести, що за його прем’єрства було краще.

Робота нового уряду почнеться з "мінусових" позицій. Рік з лишком не просто втрачено, втрачено той кредит довіри, який отримала нова влада після перемоги Революції Гідності. А це означає більшу кількість критики з боку опозиційних партій, які роблять ставку на поразку нового уряду. Також очевидно, що буде й негласне протистояння з боку прихильників Яценюка в парламенті. Але Гройсмана не варто недооцінювати: він цілком зможе забезпечити результативну роботу з різними групами, в тому числі, і з окремими депутатами Народного фронту.

Саме на новий уряд, і навіть більше – персонально на його очільника ляже відповідальність за розв’язання політичної кризи та вихід з складного економічного становища. Тобто, суспільство в першу чергу, питатиме не з "нової старої" коаліції, і не з нових міністрів, а саме з прем’єра. У вітчизняному публічному дискурсі відповідальність традиційно лягає на першу особу, тому цілком ймовірно, що Гройсману доведеться попервах бути хлопчиком для биття, зокрема, у медіапросторі. Безпосередньо у роботі нового Кабміну перші кілька місяців також будуть позиційні сутички, тому новому прем’єру доведеться одразу показати, хто "головний на районі". Така собі перевірка, чи сталеві нерви у нового керівника уряду. І тут Володимиру Гройсману знадобиться весь досвід, який він отримав на посадах мера обласного центру, віце-прем’єр-міністра і Голови Верховної Ради.

Яценюк від свого прем’єрства також отримав певний спадок. Навіть відступні. Зокрема, це гарантії безпеки. У нього залишається вплив на парламентську більшість, а це, наприклад, можливість вплинути на призначення нового Генпрокурора. Його кандидатура буде погоджуватися з фракцією Народного фронту, і будь-якого небажаного претендента на цю посаду Яценюк зможе заблокувати. А це означає, що публічні звинувачення в корупційній діяльності, які лунали на адресу Яценюка, скоріше за все, підуть в небуття. Тож, з одного боку, Яценюк залишився у виграші. Проте публічний рейтинг, скоріше за все, Арсеній Петрович втратив остаточно, а тому на декілька наступних політичних сезонів він явно випаде з когорти топових вітчизняних політиків. Доведеться задовольнятися роллю сірого кардинала, якщо пощастить. Хоча вмілий піар може трохи виправити ситуацію. Наприклад, можна порадити Арсенію Петровичу створити Фонд допомоги постраждалим від політики уряду Яценюка. Повинно спрацювати.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги