Блог | Повернення Путіна
Путін повернувся – показом фільму про окупацію Криму. Він сам собі підписав повістку в Гаагу – і коли визнав, що Росія захопила Крим, і коли сказав, що готовий був застосувати ядерну зброю, якщо би події в Криму відбувалися не за тим сценарієм, як задумала Москва.
За великим рахунком, все одно, чи є Путін, чи нема. Щоправда, було жити комфортніше, коли він не з’являвся на людях. Але справа Путіна живе і процвітає. Звісно, це не справа Сталіна, а так, фарс якийсь, однак підкріплений ядерним кийком.
Оті понад 80 відсотків підтримки Путіна – це свідчення того, що ще довго Росія залишатиметься страховиськом для всього цивілізованого світу.
Фільм про Крим – насамперед для внутрішнього споживача. Путін вже давно наплював на Європу та Америку. Йому головне зберігати отих понад 80 відсотків підтримки у Росії. Це для них треба було показати, що росіян захистять навіть на Місяці. А для всього світу послали сигнал – бійтесь нас, ми ще не на таке здатні.
Путін сам по собі викликає ненависть і зневагу. Але заражені путінізмом люди складають реальну загрозу для планети Земля. Вони житимуть і продовжуватимуть його справу навіть після фізичної смерті Путіна. Навіть коли Росія стане демократичною державою (а вона нею неодмінно стане), все одно залишки сталінізму-путінізму ще довго мордуватимуть людей.
Читайте:Ядерная дубинка
Путінізм як такий навіть не тягне на ідеологію. Це спосіб мислення і спосіб життя. Він небезпечний для всіх, хто з ним стикається. Путінізм несе смерть там, куди приходить. Сталінський принцип "хто не з нами – той проти нас" діє, як і інший - "є людина – є проблема, нема людини – нема проблеми". Путін так і не виріс через своє здичавіле кагебістське мислення з коротких штанців Радянського Союзу. Ось тільки вередливій дитині необачно подарували ядерну кнопку.
Зараз чимало гадають на кавовій гущі, чи повернеться Путін, чи ні, чи він узагалі живий, хто може замінити його на президентській посаді. Мабуть, питання тепер треба ставити в іншій площині: наскільки зміниться Росія після вимушеного зникнення Путіна і чи зміниться взагалі?
Можна згадати тезу про роль особистості в історії, але ж ні Путін, ні його найближче оточення особистостями у звичному розумінні цього слова не є. Тому говорити про зміну Росії, її поворот від тоталітаризму до демократії в найближчий час просто не можна. З іншого боку, імперія гнила. Як казав класик – ткни в неї пальцем, і розвалиться. Під обломками імперії може загинути не лише Росія, а ще й півсвіту на додаток. Тому демократія, якщо вона прийде в Росію, все-таки повинна бути керованою, як це було наприкінці вісімдесятих – на початку дев’яностих років минулого століття, коли в агонії помирав Радянський Союз, а це означає, що знову спецслужби матимуть роботу. Ось після того як вони свою справу зроблять, треба подбати про їхню реорганізацію, а, головне, забезпечити неможливість відтворення колишніх структур, що керуються людиноненависницькою ідеологією.
Читайте: Кремль продолжает изображать активность Путина
Чим більше Путін бреше – тим більше йому вірять одурманені зомбоящиком росіяни. І з цим теж треба рахуватися. Чому приєднали Крим до Росії? Бо бандерівці хотіли його захопити. Бачите, що нині твориться на Донбасі? Таке, і ще гірше, могло бути в Криму, якби не ввічливі зелені чоловічки. Чому треба наступати на Київ? Бо хунта планує захопити Москву. Чим більша брехня – тим більше в неї вірять мільйони і мільйони. І не треба шукати логіки в путінських словах. Її там нема і ніколи не було. Адже, справді, якщо ви мали досвід захоплення Криму, то чому не попередили дії бандерівців на Донбасі? Та просто тому, що не хотіли приєднувати Лугандонію до Росії. Її краще стерти з лиця землі, ніж годувати і підтримувати.
Марна справа якось пояснювати дії Путіна, а тим більше прогнозувати, що він може зробити в той чи інший момент. Уже навіть лікарі-психіатри розводять руками, а куди нам, простим смертним.
Путін жив, Путін живе, Путін буде жити. Пора в Росії змінювати це ленінське гасло. З відставкою чи смертю Путіна ми ще довго матимемо справу зі смертельною небезпекою, яка йде від Росії, аж поки не візьмемося за голову і не поставимо собі просте солженіцинське питання: як нам облаштувати Росію?
