Блог | Росію відірвали від пуповини Києва
Фантазійна історія
Росія скидається на малюка, якого щойно відірвали від пуповини, і він аж заходиться від ридань. Тільки на відміну від малюка, Росію відірвали від пуповини Києва, а отже й Русі, уже давненько, та вона все ще ніяк не заспокоїться.
З втратою України, яку кожен свідомий росіянин вважає Малоросією, втрачається і весь фундамент, на якому будувалися такі зачовгані меми як "Святая Русь" або "русский мир".
Піп Гундяєв безапеляційно відносить до "русского мира" Україну та Білорусь не тому, що так нас любить, а тому що без цих двох держав, які й становили Русь, уся ідеологія сиплеться. Задля неї було створено термін "Київська Русь", аби таким чином можна було просувати термін "Московська Русь". Хоча на жодній карті ви не знайдете такої держави, бо були лише Тартарія і Московія.
В стані розпачу росіяни вирішили відсвяткувати річницю смерті (!!!) князя Володимира, а за одно встановити йому пам’ятники у Москві й навіть під Смоленськом, який колись загарбали у Литви.
Володимир не мав ніколи жодного стосунку до Московії. Те, що він правив якийсь час у Новгороді, теж про це не свідчить, бо Новгород населяли не московити. І Новгород платив данину Києву. Ці землі були з жахливою жорстокістю завойовані, а населення частково знищене, а частково вивезене в глиб Московії.
Читайте: Старі граблі
Якби цього не сталося, то мали б ми нині четверту гілку східнослов’янського народу.
Тому й не дивно, що Путін сміливо фантазує про те, що прозорливость князя Владимира и его деятельность "послужила "истоком создания России, как уникального государства, он строил страну на любви ради Отечества". За його словами, країна будувалася на "серьезных духовных размышлениях князя Владимира, на стремлении к созданию единого начала, способного объединить народы Руси и объединить разрозненные земли".
Натяк про "разрозненные земли" зрозумілий, а сам Путін, вочевидь, уже бачить себе новим князем Володимиром.
Російські історики, кинувшись обговорювати майбутній пам’ятник, добалакалися до того, що Володимир прийняв не просто християнство, а православ’я: "Давайте уточним – православья, – заявив Владімір Кара-Мурза-старший. – Потому, что рядом уже жили католики, они ведь тоже христиане".
Це неабияке відкриття для історії, що вже в Х сторіччі були й православні, і католики. Водночас це демонструє той рівень історії, який панує в Росії.
Віктор Аксючіц, який теж вважає себе істориком, зробив ще одне відкриття: виявляється не донька Ярослава, а саме Володимира стала дружиною французького короля.
На жаль, з українського боку не були представлені в цій дискусії історики, які змогли б дати гідну відсіч шовіністичним заявам і фантазійним висновкам. Той самий Аксючіц, п’яніючи від власних вигадок, розповідав: "Если сравнить, как крестились католической и протестантской Европой целые континенты – просто огнем и мечом: сначала аборигены уничтожались, а оставшиеся в живых крестились насильственно. На Руси таких прецедентов не было никогда. На Руси невозможно себе представить феномен скальпов, когда государство поощряет физическое истребление миллионов аборигенов".
Тут варто було б нагадати, як Росія винищувала північні й кавказькі народи, як російські війська нахвалялися колекціями відрізаних голів. Черкеси, наприклад, взагалі були змушені емігрувати до Туреччини, їх просто викинули з власної землі.
Читайте: Путін вдарить на Київ і скаже: "На нас напав лютий Парасюк!
І хрестили чукчів, марійців, мордвинів та інші народи якраз вогнем і мечем, а не добрим словом.
Але псевдоісторик вважає інакше: "Но при этом не был уничтожен ни один народ, все народы остались до 17-го года". Цікаво тільки куди поділися, наприклад, інгерманландці, вепси, ікорці, які ще дожили були до Другої світової?
Бідні буряти, яких кинули на смерть старші брати, так перейнялися долею русского народа на Донбасі, що й не помітили, що мова їхня уже на межі вимирання. Бурятські школи зосталися лише на селах, Бурятський автономний округ в Іркутській області ліквідовано. Скоро зникне й республіка. А вони їдуть за тридев’ять земель, щоб рятувати представників народу, який прирік їх на знищення.
Росія прагне виглядати перед світом непорочною дівицею і задля цієї мети вигадує свою міфологію і свою історію, які не мають нічого спільного зі справжніми. Але народ усе це радо сприймає, бо власне така добра матушка-Расєя якнайкраще відповідає його патріотичним уявленням про державний устрій.
Тому й не дивно, що, вступивши у дискусію з будь-яким росіянином, ви обов’язково почуєте про велику культурну і цивілізаційну роль Росії, про її грандіозний внесок у формування культури малих народів. А спроби нагадати про чорні сторінки цієї історії будуть сприйматися як підлий наклеп.
Путін натхненно розповідає про те, як Володимир стояв біля витоків Росії в той час, як самої Росії ще не було. Це все одно, що переконувати, ніби біля витоків Зімбабве стояв Річард Левине Серце.
Нам смішно. А вони вірять.
