УкрРус

На "Мерседесах" нах і в модних рясах на плечах

Півгодини, як пройшов короткий, але рясний дощ. На небі замайоріла виразна веселка. А на землі вцілілі краплини води під променями яскравого сонця переливались у викладених на прилавках овочах та фруктах . Саме тоді я його і побачив. На ньому був сірий як у прямому, так і в переносному сенсі одяг. Чоловік йшов по продуктовому ринку поміж торговими рядами і окроплював продавців та покупців свяченою водою.

Коли він підійшов ближче, я почув слова молитви українською мовою. Київський патріархат? Чи може, греко-католик? Не знаю, я в цьому не сильно розбираюсь. Однак щось дуже незвичне було в образі цієї людини. В одній руці він тримав щітку для окроплення, в іншій – посудину з водою. І він був сам, без помічника. До чого я веду? Він НЕ ЗБИРАВ пожертви, чи як їх не назви. Особисто в моїй пам`яті окроплення житла на Водохреща, пасхальні процедури і навіть такі вуличні релігійні "перформанси" завжди супроводжувались негласною традицією "віддячити" духовній особі. Сьогодні ж ця людина щиро та з посмішкою на обличчі просто робила добру і важливу справу, не чекаючи подяки та "компенсації".

Я дивився вслід чоловіку, який зі своєю місією швидко переміщувався між продуктовими рядами, і в цю мить згадував двох людей. Послушника Михайлівського монастиря, котрий в ніч на 30 листопада 2013 року відкрив ворота і тим самим зберіг щонайменше здоров`я десяткам людей. А також дзвонаря того таки Золотоверхого, який всю зимову ніч з 10 на 11 грудня бив у набат. Впродовж кількох годин крик про допомогу , що лунав з уст дзвіниці, було чути майже на весь Київ.

Ця подія мала місце ще влітку. Однак написати про неї захотілось саме сьогодні, після перегляду сюжету про черговий шабаш на Дні народження намісника Києво-Печерської лаври. Хочу звернути увагу, що я не намагаюсь показати контраст між Московським та Київським патріархатами. Так, наприклад, Mercedes, а з недавнього часу Audi A8 патріарха Філарета з однаковими номерами "777", на мою думку, нічим не поступаються "Мерсу" митрополита Павла . Куди більшим і тривожнішим є саме контраст між двома чергами, що зображені на картинці. Чи захочуть колись змінити ситуацію ті, хто стоять у тій численній черзі? І чи матимуть бажання змінюватись ті, хто ту чергу створює?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги