УкрРус

Українське відлуння саудівських перипетій

Нещодавня зміна монарха в далекій і екзотичній Саудівський Аравії тільки на перший погляд здається малозначущою для України подією. Насправді ж, ті процеси, яким дав старт новий 79-річний король Салман, мають дуже великий вплив на всі світові розклади і напряму стосуються української держави. Адже Саудівська Аравія є одним із головних нафтодобувачів у світі, який тримає у своїх руках серйозні важелі формування вартості цього стратегічного товару. І те, що відбувається у саудитів і навколо них, так чи інакше позначається на економіці і політиці всіх нафтових гігантів, які наповнюють свої бюджети переважно за рахунок продажу чорного золота (здогадуєтесь, на кого з найближчих сусідів України я натякаю?).

А тепер, детальніше про це.

З самого початку свого правління король Салман розвернув велику міжнародну активність. Збільшив підтримку повстанців у Сирії. Організував військову коаліцію, яка почала операції у Ємені. Активно вживає заходів із недопущення утворення контрольованої Іраном загрози на своїх кордонах.

Очевидно, що новий саудівський монарх збирається ґрунтовно укріплювати свою державу (навколо якої створився пояс з нестабільних сусідів), боротися із зростанням впливу Ірану в регіоні та посилювати статус регіонального лідера. І в цьому він буде розраховувати на США, які традиційно є гарантом стабільності і військово-політичним союзником саудитів. Не може не розраховувати. Надто великі традиції співробітництва між цими державами.

Отже зараз склалася ситуація, коли саудитам дуже треба опертися на потужного союзника із новітньою зброєю, технологіями і впливом, а американцям потрібно далі мати важіль управління цінами на нафту. Останнє є дуже важливим для США з точки зору проведення їх сьогоднішньої політики впливу на Росію.

І хоча відносини між саудитами і американцями останнім часом трішки охололи, внаслідок спроб відновити Ірано-Американські відносини, все одно вони дуже сильно зав’язані один на одного і тому дружбі бути. Дарма деякі недалекоглядні адепти "руського світу" радіють цьому тимчасовому конфлікту. Американці мають великий успішний досвід союзництва з арабськими країнами. І Росії все одно не уникнути покарання від Сполучених Штатів.

Те, що в Білому Домі ще у минулому році було прийнято рішення покарати Російську Федерацію за порушення світових правил гри і дикунську поведінку на міжнародній арені – сумнівів не викликає. Але цивілізовані Сполучені Штати шукали не дуже болісний спосіб це зробити. Без блокування доларових операцій, без вимкнення GPS, без відключення від світових мереж і без припинення обслуговування програмного забезпечення. Так, щоб одразу, за день-два не виштовхнути Росію у 17 сторіччя. Все ж таки, там теж люди живуть. І 140-мілйонний ринок не хочеться остаточно втрачати.

Вже дуже скоро вони намацали і обрали відносно ненасильницький, але досить відчутний спосіб впливу на РФ – через вартість нафти, на продажі якої власне і тримається примітивна російська економіка. Американці методично, крок за кроком, почали діставати нафтові козирі з рукава: розконсервували свої резервні нафтові родовища; домовились із союзницькими нафтовими державами про збільшення видобутку; зараз почали відроджувати відношення з Іраном з усіма випливаючими звідси на світовий ринок барелями нафти і кубометрами газу. І ціни на нафту різко знизились, повністю зламавши всі російські баланси і плани. І як би високопоставлені росіяни не робили вигляд, що нічого страшного не відбувається, проте економіку ж не обманеш і безліч закритих програм фінансування, проектів, установ, падіння рубля, згортання планів переозброєння свідчать про величезну кризу у російській економіці. Хто знає, може саме завдяки цьому Путін не пішов на відкритий ввід усіх родів військ в Україну або на якесь велике загострення. Бо якщо американці натиснуть на нафтовий важіль сильніше, то потік нафтодоларів у Росію стане взагалі мізерним. Таким маленьким, що навіть на розкрадання грошей не вистачить, а не те що на операційне обслуговування процесів видобутку і транспортування.

Тим часом завжди стратегічні американці не збираються випускати нафтового важелю зі своїх рук. І навіть спробують зробити його більш зручним, "юзабільним" і ефективним. Тому вони без сумніву використають ситуацію на свою користь і рано чи пізно покращать відносини з саудівським монархом. Дадуть те, що йому треба, і візьмуть своє. Це відбудеться одразу ж, коли американці зрозуміють, як можна це зробити без згортання співробітництва з Іраном. І будуть далі тримати Росію на невбивчому, але міцному крючку. І таким чином допомагати нам.

А нам треба і далі не прогинатися під підступного "старшого брата" (який досі у воріт), наводити лад у власній державі і берегти добрі відносини із західними партнерами. Не лише на словах і в офіційних державних візитах, а і шляхом впровадження в Україні західних стандартів життя та господарювання, шляхом проведення очікуваних від нас реформ. В нас залишилося небагато часу і можливостей для цього. Партнери нам їх дають. Поки що...

Хороших всім цін на нафту!

БЛОГИ ПУБЛІКУЮТЬСЯ В АВТОРСЬКІЙ СТИЛІСТИЦІ

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги