УкрРус

Повернути Крим. Місія неможлива?

16 березня виповнився рік як під дулами автоматів "ввічливих зелених чоловічків" 120% кримчан підтримали окупацію. Рік складний. Складний для України. Складний для тих, хто перебуває в окупації. Складний для тих, хто з окупації виїхав.

Але сьогодні окупаційна влада в Криму проводить дитячі "хрестові походи" за віру в Росію чи СРСР ver. 2.0, планомірно бореться з українською символікою на півострові та налаштовує населення на велику боротьбу з уявним тероризмом. Великий лідер "Імперії Дабра", роздає коментарі як "плавно" повернув Кафу, Херсонес та Бахчисарай до історичної гавані. І, водночас, знову обіцяє побудувати міст через Керченський півострів. А Мінфін РФ, тим часом, зменшує федеральну програму з транспортної доступності Криму на 2015 рік на 12%. Мабуть, засилля туристів почало турбувати місцевих жителів.

Але в той же час, як окупанти завалюють Крим обіцянками річної давності, півострів потихеньку зникає з інформаційного поля України, з порядку денного органів державної влади.

Наш Інститут провів дослідження - наскільки Крим протягом цього року був цікавий органам влади, а точніше – Верховній Раді України, органу, який представляє собою зріз інтересів усього українського суспільства.

І розпочали ми це робити з аналізу виборчих програмах політичних партій, які пройшли до парламенту. І відразу ж отримали тривожні тенденції – безпосередньо про відновлення контролю України над півостровом заявлено лише у Блоку Порошенка (повернення Автономії відбуватиметься дипломатичним і політичним шляхом) та у "Батьківщині" (через реалізацію програми повернення Криму та змушення Росії компенсувати збитки за окупацію). У решті партій – реінтеграція Криму розчиняється у формулюваннях "відновлення територіальної цілісності" чи "захисті конституційних прав кримчан".

Не дає приводу до оптимізму ситуація в парламенті. Моніторинг пленарних засідань парламенту за рік (з 20 лютого 2014 р. по 13 лютого 2015 р.) показав, що Крим згадувався у 577 виступах. З них у ВР нового восьмого скликання - у 59. У розрізі фракційної приналежності – найактивнішими були депутати Блоку Порошенка, Народного фронту та Радикальної партії Олега Ляшка. Але головне в іншому – в пасивності згадування Криму серед представників депутатських груп та позафракційних. Складаючи чверть парламенту ці депутати згадували Крим лише 2 рази (3% від усіх виступів про півострів).

Читайте:

Чого так? Бо ці депутати є мажоритарниками, і більше переймаються питаннями округу. Можливо, в умовах мирного часу – це добре. Але не тоді коли держава втрачає людей, коли держава втрачає території. Україна як ніколи вимагає кардинальних і загальнонаціональних рішень, але зіштовхується з тим, що половина депутатів несуть політичну відповідальність не перед усім народом, а лише перед виборцями округу. Причому, представництва громадян України ні від Криму, ні від окупованих територій Донбасу у парламенті немає. А це вимагає прийняття певних політико-правових змін до системи представництва, - для того, щоб Україна лишалась єдиною на практиці, а не лише в гаслі.

Не додає оптимізму і тенденція згадувань Криму за минулий рік у парламенті. Кількість виступів про Крим, досягнувши піку в березні, пішла на спад і з вересня вже жодного разу не досягла навіть середніх річних показників (близько 7 згадувань за кожне пленарне засідання).

Крим втрачає пріоритетність для порядку денного органів влади. А це – пряма загроза "забуття Криму" у громадській думці. Опитування КМІСу, проведене в лютому-березні цього року показало, що 51% населення вважають, що Україна не має забувати про Крим, але повернення півострову сьогодні не є нагальним питанням. А якщо з втратою півострова змириться громадськість, то це - перший крок до реалізації кремлівської політичної технології, про яку говорили ще минулої весни, - "Крим в обмін на Донбас". За нею Росія визнає контроль України над територіями Донбасу в обмін на визнання Україною "російськості" Криму.

Тому сьогодні, завдання всіх: громадськості, ЗМІ, - повернути Крим до порядку денного державних органів. Та перед тим, як застосовувати будь-які кроки, з’ясувати для себе три важливих складових повернення Криму.

Перша – що ми повертаємо? Територію? Чи українських громадян на території? Якщо ж все-таки друге, якщо люди для нас цінніші гектарів, - то ми маємо зробити все для того, щоб вони продовжували вважати себе громадянами нашої держави. Навіть в окупації.

Друге – процес повернення Криму – це надовго. Навіть відновивши контроль над цією територією, ми повинні переконати значну частину тих, хто ще сумнівається, у тому, що Україна – наша спільна держава. Держава, яка має майбутнє. Тому ми маємо сформувати цілісну інформаційну політику. Через усі доступні зараз ЗМІ, через соціальні мережі. Політику спрямовану на переконання, а не політику повторення одних і тих же гасел.

І третє – процес реінтеграції Криму, це не просто повернення Криму до України. Це і повернення України обличчям до Криму. Саме усвідомлення кримчанами толерантного ставлення до себе на материковій частині України, розуміння ними того, що в будь-якій точці нашої країни вони будуть вдома – на Батьківщині, зупинить вплив антиукраїнської пропаганди та сприятиме їх внутрішній готовності до реінтеграційних процесів.

І, безперечно, всі ці дії мають бути системними. Для того, щоб Крим не перетворився на розмінну монету під час війни на Донбасі, його повернення маємо розглядати невід’ємно від вирішення проблем на Сході. А це вимагає прийняття державної загальної стратегії відновлення територіальної цілісності, складової якої буде стратегія повернення Криму, та створення центрального органу державної влади, який би зосереджував на собі відповідальність за реалізацію цієї стратегії.

А результатом першого етапу державної політики реінтеграції Криму має бути сформоване розуміння у самих кримчан, що їх очікує від повернення півострову під контроль України.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги