УкрРус

Місцевий менталітет: обіцяти одне - робити інше

15.2т

Так, це правда. Я дійсно маю від певних менеджерів Укрзалізниці заяви на звільнення з відкритою датою. Зголошуючись працювати тут, ніколи не думав, що доведеться піти на такий крок.

Хтось називає це шантажем. Мабуть, воно так і є. Але – це Україна. І тут, як показують події, розуміють тільки таку мову. А якщо немає іншої мотивації до ефективної і прозорої роботи, будемо діяти у спосіб, до якого люди тут звикли.

Мене зараз запитують: у чому підсумки моїх 100 днів тут? Відповідаю: я почав розуміти місцевий менталітет. Обіцяють одне – роблять інше, обіцяють - і не роблять, імітують роботу і – перекладають провину на інших. Не всі, далеко не всі! Але - страждає результат.

Я не хочу махати батогом. Хочу мати можливість працювати з менеджерами, і вищого, і середнього рівнів, директорами, начальниками департаментів, керівниками ПрАТів, котрі поділяють моє бажання і бачення реформ в УЗ. Хочу мати можливість звільняти одних і призначати інших. Та щойно мова про звільнення – і сміх, і гріх. Претендентів на вихід "з речами" звільнити по закону не можливо. Тому що вони - "хворі і на лікарняному". Причому заднім числом. Сьогодні маємо в УЗ цілу "епідемію панкреатиту". З довідками, без результатів обстеження і аналізів, але з діагнозами. Причому з приватних клінік. Для чого тоді ми утримуємо галузеву лікарню, якщо люди у нас так раптово "слабнуть", і за лікуванням звертаються деінде?

P.S. В Мінінфраструктури зустрічались сьогодні з бізнесом. Гострі питання перевезення зернових та вантажів металургів, гірничо-металургійного комплексу. Входимо у найскладніші місяці. Інформували про зроблене. Почули проблеми клієнтів. Разом будемо їх вирішувати.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги