Блог | Той, що боронив Україну від "сєятєлєй русского міра"
Сьогодні річниця з дня героїчної загибелі Іси Мунаєва – командира "Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва", бригадного генерала Ічкерії.
Я мав честь особисто знати його, коли працював на Луганщині, адже батальйон дислокувався в Лисичанську, і ми періодично зустрічалися. Наше спільне фото (Іса ліворуч мене) зроблене 30 грудня 2014 року в моєму кабінеті в Сєвєродонецьку.
Напередодні загибелі, 31 січня 2015 року, в суботу Іса приїхав до мене на зустріч, однак я вже виїхав у Новотошківку біля 29 блокпосту на Бахмутці. Він хотів наздогнати мене по дорозі, але пізніше подзвонив і сказав, що мусить їхати в Дебальцево. Там якраз ставало дуже гаряче. Останніми словами Іси були: "Побачимося, якщо повернуся". На жаль, не судилося…
Наступного дня, 1 лютого, він загинув у Чорнухиному. Це селище на Луганщині (за кілька кілометрів від Дебальцева), де також ішли гарячі бої. Мені доводилося бути там багато разів, у жовтні я зустрів у Чорнухиному ще одного героя – Віталіка Постолакі з Ужгорода, котрий також загинув при обороні Дебальцева в лютому 2015-го.
На відео – останні кадри Іси Мунаєва, зроблені в цьому самому Чорнухиному. Деякі кадри вже були оприлюднені раніше, тому обличчя бійців не заштриховані. А деякі публікуються вперше. Вони демонструють, яке пекло було там рік тому…
Батальйон імені Джохара Дудаєва відзначався високими бойовими якостями, взірцевим порядком і ввічливим ставленням до місцевого населенням, він був прикладом для всіх інших добровольчих підрозділів. І командир, і бійці носили українську символіку, були справжніми патріотами України. Спочатку Іса Мунаєв боровся з російським агресором за незалежність свого народу, а потім приїхав до нас і боронив від тих же "сєятєлєй русского міра" Україну. Вічна пам'ять герою!
