УкрРус

Iсторія про полуничку в час війни

В рамках "Культурно-освітньої академії" 30 українців відправились до Берліну, аби обмінятись досвідом з німецькими колегами. В колективному блозі на "Обозреватель" учасники проекту Goethe-Institut діляться враженнями та новими ідеями. Денис Монастирський з Подільського молодіжного культурного об’єднання "В майбутнє через культуру" ділиться історією про полуничку в час війни.

Історія ця прозвучала на семінарі в берлінському Goethe-Institut з вуст української дівчини, яка виїхала з Донецька і зараз тимчасово працює в Берліні. Звати її Олена.

Мама Олени ? типовий міський житель: має квартиру в місті і дачу під містом. 2014 рік. Донецька область. Територія воєнних дій.

Олена дзвонить до мами і питає: "Як ти? Що сьогодні робила?"

На що мама спокійно відповідає: "Їздила на дачу з сусідом. Зайшли, зняли розтяжку біля дачі, і я почала поливати полуничку. А вони все стріляють і стріляють, все бомблять і бомблять. Врешті набридло. Плюнула на все, і поїхали назад. Шкода, що дополивати не встигла. Та нічого. Завтра дороблю..."

Донька неодноразово пропонувала мамі виїхати із зони боїв, але мама переконливо відповідала, що нікому буде поливати полуничку.

Ця історія нова для України. Нова для моєї свідомості і світосприйняття.

Олена резюмувала: цей приклад доводить, що часто людська свідомість (на прикладі її мами) відмовляється критично сприймати дійсність і адекватно оцінювати те, що відбувається.

Історія продовжується. Олена працює в Німеччині (як фахівець екстра-класу в культурній індустрії). Мама в безпеці. Полуничка вже не така актуальна.

P.S. На тому місці, де з 2010 року працювала одна з найкреативніших в Україні платформ для культурних ініціатив – Фонд "Ізоляція" (м. Донецьк) – сьогодні представники ДНР організували тюрму для наших військових і цивільних.

Для кожного часу свої виклики і своя полуничка. Від них не можна закритись. Від них не можна відмежуватись. Виклики (в нашому випадку – війна) вимагають відповіді і корекції нашого звичайного укладу.

Вся наша робота має стати фронтом: фронтом культури і мистецтва, фронтом освіти, фронтом державної служби, де спільною метою має стати мир на нашій землі.

Інакше нас може чекати доля донецької "Ізоляції".

До праці.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги