УкрРус

Ритуали і питання

Спостерігаючи за віськовими у безпосередній близкості протягом тривалого часу, прийшов до висновку: що в армії дуже мало людей, які розуміють сенс існування збройних сил, їхнє призначення, їхні завдання і своє місце у цій структурі теж усвідомлюють далеко не усі. У армії не прийнято ставити питання, це зайве, але ж ніхто не може заборонити ставити питання самому собі, не дуже часто, хоча б раз на день чи, навіть, раз на тиждень. Це не має бути віхоть армійських тестів, навіть одне питання самому собі і чесна відповідь на нього суттєво можуть зробити наші збройні сили ефективніше. У війську дуже мало людей які починають свій день питанням: "Що можу я зробити сьогодні для успішного завершення війни?" і ще менше людей, які наприкінці дня подумають про те, чи вдалося сьогодні хоч чимось наблизити перемогу. У жодному разі не подумайте що я прихильник бліцкріга і не закликаю уже сьогодні увечорі розпочати повномасштабний наступ по усіх фронтах із максимальним залученням усіх можливих і неможливих ресурсів. Мені, так як і більшості з вас зрозуміло, що наразі немає жодної реальної передумови для швидкого та ефективного вирішення питання російської агресії військовим шляхом, бракує і людей, і сучасної техніки, і досвідчених військових керівників, і сприятливої міжнародної ситуації.

Проте, мені также очевидно, що без глибинних змін у армії і без змін у способі мислення офіцерів сприятливі часи ніколи не настануть. Після 10 місяців мобілізації я став ще більшим прихильником мирного шляху відновлення територіальної цілісності України і панування державного суверенітету на усіх українських теренах. Втім, сама сутність існування Армії полягає у тому щоб вона була функціональною і вирішувала бойові завдання у разі необхідності і у випадку коли для політичного і економічного вирішення варіантів не буде армія має бути готовою для дій. Більше того функціональна, боєздатна армія під час переговорного процесу є більш потужним аргументом ніж велимовність дипломатів, це той козир, який може бути кинутим на переговорний стіл у найважливший момент і відвернути жорстоку ескалацію бойових дій. У той же час, коли силове протистояння зі слабким військом є бажаним для агресора у разі його поразки у перемовинах.

Армійська система і досі у нас не заточена під максимальну ефективність, вона, багато у чому, лишається законсервованою. Довгі роки існування армії у "нейтральному і позаблоковому форматі" призвели до повної атрофії, і повернути в тонус деякі компоненти не вдається навіть після 2 років війни. Зараз повсякденні думки офіцерського складу це вирішення різноманітних господарських завдань слабко пов'язаних із ефективністю їхніх підрозділів і дотримання усіляких процедурних моментів, які набули формату обов'язкових ритуалів. Уже ніхто не розмірковує над ефективністю постійних шикувань і наявності у солдатському кашкеті трьох голок з білими, зеленими і чорними нитками, але ставлення до цього таке ніби саме це є запорукою успішності бойових дій. У 2014 році солдати у військах були усі поголені, зі статутними зачісками, думаю, переважна більшість у кашкетах мали "бзч" і мали хорошу стройову підготовку (тобто вміли марширувати), втім це мало допомогло коли розпочалася реальна війнаі про це слід пам'ятати, адже цю війну ще не закінчено і передача реального бойового досвіду несе значно більше користі ніж дотримання ритуалів.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги