Блог | Шквал негативу – зброя пасивних боягузів
Нещодавно в інтернет-мережі я став свідком огидного, перенасиченого негативом обговорення концертного виступу відомого музиканта й виконавця Олега Винника. Не можу назвати себе палким шанувальником творчості цього артиста, але мені, як інтелігентній свідомій людині, було дуже неприємно читати уїдливі коментарі співвітчизників, які частіше ховаються у віртуальному світі під фейковими аккаунтами. Таким особам не забракло сміливості поливати брудом співака й організоване шоу.
Чи то заздрість, чи щось інше керували думками вдаваних "критиків". Адже Олег Винник влаштував грандіозне шоу, насичене спецефектами, сучасною апаратурою, якісним звучанням, концерт зібрав ажіотажний аншлаг! І після ефектного розважального дійства знаходиться маса людей, які вважають за потрібне виразити негатив і образи на адресу вокаліста та його команди…
На фото: Олег Винник
Для більшості українців така ситуація вже стала нормою комунікації. Але я не можу мовчати, моєму обуренню немає меж, тому відчуваю гостру необхідність висловити власну думку стосовно такого абсурдного явища занепаду моральності суспільства. Цікаво, що негативне ставлення до успішних людей дублюється в різних сферах життя. Не важливо чим займається особа – творчістю, бізнесом, політикою, військовою справою, соціальною роботою – як тільки окреслюються певні успіхи, одразу знаходиться справжня віртуальна армія недоброзичливців, а також деякі "сміливці" й у реальності не шкодують сил поза очі поливати брудом того, хто прагне досягнути певних здобутків.
Мабуть, першопричину такої поведінки варто шукати в ментальності нашого народу, яка формувалася ще за часів радянської влади. Комуністична ідеологія досить успішно перетворила народ на сіру масу, основна ціль якої – відібрати й розділити. Але чому? Чому не можна зробити хоча б маленьке зусилля і спробувати не нищити, а навпаки – створити щось?!
Українське суспільство зараз кричить про активний процес декомунізації: ми змінюємо радянські назви вулиць і населених пунктів, під шквал бурних оплесків зносимо пам"ятники комуністичних вождів, але забуваємо очистити свідомість від зашкарублої "совкової" ментальності.
Більшовицький лад посіяв у думках людей непереборне бажання "боротися з багатством". Але крокуючи назустріч прогресивному майбутньому, варто усвідомити, що боротися потрібно з бідністю. На жаль, у нашій країні не існує поняття "середній клас". Лише коли показники середнього достатку населення досягнуть позначки мінімум 50% громадян, тоді, можливо, Україна зможе розвиватися далі в напрямку Європейського Союзу. Але сучасне суспільство продовжує гуртуватися для спільних образ не лише проти заможних людей, мішенями для цькування стають усі успішні публічні особи.
Відео: Review News
Парадоксально, але українці звикли чекати від керманичів країни невідомо яких змін на краще. Потрібно нарешті усвідомити, що жодна держава не спроможна створити рай на землі. Головне завдання влади – не влаштувати пекло, яке, на жаль, зараз вирує на сході нашої Вітчизни… Більшість українців, наче пташенята, сидять і чекають, коли доросла птиця прилетить і принесе поживу в дзьобі. Та вже час зрозуміти, що ми і є тою вільною сильною пташкою, варто лише розправити крила, відірватись від комфортних умов буття й почати наполегливо працювати. Адже всі успішні люди – трудоголіки, які змушені відмовитися від багатьох приємних речей задля досягнення омріяної мети. І заздрощам, снобізму, брудній критиці та провокаціям немає місця в житті процвітаючого суспільства.
Цього літа наша держава святкуватиме ювілей незалежності – 25 років. Для країни це вже досить серйозний вік. Так, погоджуся, що Україна ще молода держава, але чверть століття це ж не 5 чи 10 років. Дитинство нашої країни вже промайнуло, ми стали дорослими, свідомими та самостійними. За період незалежності суспільство пережило багато подій, але всі починали з рівних умов. Хтось зорієнтувався в бурхливому вирі змін і вирвався вперед, а хтось не встиг за швидким плином часу або просто байдикував і залишився позаду – це процес природного відбору.
Щоб чогось досягнути – варто всім своїм єством прагнути й упевнено йти до цілі, долаючи перешкоди на шляху. Лише керуючись такою життєвою аксіомою, очистивши думки від уїдливих заздрощів, переборовши власний снобізм, можна наздогнати та приєднатися до кола успішних людей, щоб усім гуртом підтримувати один одного й навчитися радіти не лише власним досягненням, а й чужим здобуткам. Скажу прості речі: гарні мрії породжують гарні думки, гарні думки породжують гарне життя. Цього я бажаю кожному!
