Блог | Результати британського референдуму і нові безпекові виклики для інших країн
Тиждень, що пройшов після референдуму про вихід Великої Британії з Європейського Союзу, не тільки не вніс ясність у перспективи, спосіб і форми "великого розлучення", але й дав великий простір для всіляких прогнозів, припущень та й відвертих інформаційних маніпуляцій. Що само по собі зовсім й не дивно, оскільки такого шоку європейське (у першу чергу, звісно, політичне середовище) вже давно не переживало.
Почнемо з того, що дуже мало топ-європолітиків насправді думали, що британські євроскептики переможуть. Фактично весь істеблішмент Німеччини, Франції, єврочиновники з Брюсселю, а особливо політичні віпи США робили все можливе і неможливе, щоб вплинути на британське суспільство, лякаючи його в буквальному розумінні слова катастрофічними наслідками Brexit.
По-друге, за невеликим винятком майже вся політична, економічна еліта Великої Британії, найбільш авторитетні ЗМІ цієї країни були активними провідниками ідеї залишення в Європейському Союзі.
Читайте: Стратегічні перспективи Brexit
По-третє, ключові політичні партії Британії (знову ж таки, за незначним винятком) активно підтримували членство в ЄС.
Є ще багато "по-четверте", "по-п’яте", "по-шосте" і т.д.
Проте, факт залишається фактом: прихильників виходу з ЄС виявилося при дуже високій, як для Британії, явці виборців майже на 4 відсотки більше, ніж противників. Говорити, що цей відрив несуттєвий – просто нечесно. Це зовсім не мало для бастіона права і демократії, де так звані українські "соціальні договори" кандидата з виборцями та гречка під час виборів були б нонсенсом.
Досить сумнівним є й педалювання деякими політиками і медіа хронології зростаючої кількості підписантів щодо проведення повторного референдуму. За великим рахунком, підписантів може бути і 10 млн. Адже голосів за залишення в ЄС за результатами підрахунку було більше 10 млн. Але у Великій Британії справжня, а не бутафорна демократія, що передбачає прийняття рішення на основі позиції більшості.
Читайте: Чем обернется для Украины уход Великобритании из ЕС
Характерно, що найостанніше соціологічне опитування показало перевагу противників Brexit над прихильниками у декілька відсотків. Якщо врахувати остаточні результати референдуму, то різниця взагалі у своїй сумі сягає майже 10-ти відсотків. Але навряд чи британські соціологи нефахові чи недоброчесні. Справа в іншому. І це інше необхідно наперед враховувати керівникам європейських країн, де ідеї виходу з Євросоюзу є вельми популярними. Що цікаво – то це стосується якраз ключових країн ЄС. А справа в тому, що євроскептики, прихильники виходу з Європейського Союзу, щоб там не писали про їхній вік та рівень освіти, насправді у своїй масі є більш активними, а, можливо, і пасіонарними у відстоюванні своєї позиції. Відтак мобілізація їх в день голосування в Британії була значно вищою, ніж опонентів.
Однозначним результатом референдуму в Великій Британії стане активізація і вірогідна концентрація зусиль і ресурсів євроскептиків у багатьох країнах Європи. Масовий міграційний процес (подекуди який асоціюється у корінних мешканців, для прикладу, Брюсселя з хаосом) посилює антиімігрантські настрої, що екстраполюються на ставлення до лідерів своїх країн, які на думку місцевих, виявились неспроможними навести порядок.
Сьогоднішній рейтинг підтримки Президента Франції на рівні 12%, електоральні проблеми Ангели Меркель, зростання кількості та активності праворадикальних сил та ультраправих угруповань – це нинішні реалії.
Читайте: Кто развалил ЕС
З точки зору забезпечення глобальної безпеки, очевидно, роль НАТО у регіоні буде збільшуватись. Велика Британія, Туреччина, не будучи членами Європейського Союзу, залишатимуться важливими і значущими складовими Північно-Атлантичного альянсу. Більше того, інтеграційний потенціал НАТО буде використовуватись відчутніше.
Водночас, питання впливу США на країни ЄС після референдуму в Британії однозначним не виглядає. З одного боку, активність американців щодо ЄСівських партнерів безумовно зростатиме. З іншого боку, настрої "окремішності" і небажання знаходитись під дієвим впливом зовнішніх гравців, як і Брюссельської бюрократії, у багатьох європейців можуть посилюватись надалі.
Внутрішня соціальна напруга, посилення радикальних кіл, загальна екстремізація в більшості європейських країн, використання крайніх, насильницьких форм екстремізму – терористичних актів, - на жаль, стають ледве не буденним явищем для нашого континенту.
За таких умов, вважаємо, що менше сил треба витрачати на розумування, такі модні зараз, щодо впливу Brexit на Україну. А ось активізація зусиль, спрямованих на консолідацію можливостей країн Східної Європи, реальне долучення до роботи Вишеградської четвірки, участь у формуванні дієвого порядку денного східно-європейської політики – для України сьогодні, без жодних сумнівів, на часі.
