Блог | Найголовніше, що може дати Саакашвілі
Я особисто мрію, щоб бодай у Саакашвілі щось вийшло. Байдуже, на якій посаді, - прем’єрській, губернаторській, голови комітету реформ чи якійсь іншій.
З кожною осічкою в кадрових призначеннях, з кожним днем зволікання економічних змін Україна дедалі ближче до реінкарнації янучарства з потворним обличчям Путіна. На найближчих виборах Кремль докладе особливих зусиль для просування своїх політичних сателітів в Україні: і немає значення, що це буде, Опозиційний блок з Медведчуком, одесит Марков з "[у]Родіной" чи якісь перефарбовані нацики, які під викрики "Слава Україні", литимуть воду на млин російських інтересів. Незабаром ми отримаємо технологічно підготовлену і гарно профінансовану 5 колону, проти якої опонуватимуть дискредитовані корупцією та економічною бездіяльністю адепти "київської хунти". Нині ніхто не спроможний напевно спрогнозувати, як проголосує Лівобережжя України, виснажене безгрошів’ям, безробіттям та оскаженілими тарифами.
Чи не купляться наші співгромадяни на солодкі обіцянки московської пропаганди, упакованої в нову риторику?
З цієї точки зору, Михеіл Саакашвілі – для мене світла постать. Він один з тих, хто може дати додатковий крихітний шанс владі Майдану втримати країну від падіння у прірву, а владу – від поневолення Москвою. Іншими словами, він здатен дати людям надію, що не все ще пропало.
Говорячи про майбутні шанси Саакашвілі, я чітко розумію, що в усіх інших "імпортних" реформаторів не вийшло. Здебільшого, - це були не ті люди, котрі могли б щось змінити. Міністри Олександр Квіташвілі та Айварас Абромавичус – яскраві тому приклади. За весь час керування міністерствами, вони навіть не спромоглися запропонувати чіткий і зрозумілий план реформ, хоча за "класикою" на підготовку такого документа відводиться 2 тижні. Можна назвати ще низку "експатів", котрі увійшли в урядові кабінети на хвилі позитивного піару, але так і залишилися на стадії знайомства з посадою. Водночас після публічних та прихованих скандалів можна зробити висновок, що частині "прибульців" не дали можливості щось змінити. Варто було б деталізувати і далі, але це не тема цього блогу, ми ж бо говоримо про Саакашвілі.
Я, як і багато інших спостерігачів за Печерськими подіями, не можу второпати, чому президента-реформатора заперли в тьму-таракань, не встигнувши призначити керівником Дорадчої міжнародної ради реформ. Водночас показова інша історія: тижнів зо два тому Міхеіл Саакашвілі виступив на представницькому бізнес-форумі, сказавши буквально наступне: "Я считаю, что изменения возможны только путем давления общества, так как наверху я не вижу политической воли. Во-первых, сама структура украинской власти не позволяет, даже имея политическую волю, ее быстро реализовывать". Минуло не так багато часу, як добродій Саакашвілі заявив, що і цитати фальшиві… Проте буквально через декілька хвилин одне з інформаційних агентств виклало аудіофайл, який доказує сумну річ: батоно Міхеіл насправді ці слова говорив, але дав задню... Відмовившись від своїх слів.
Мені не хотілося б вірити, що Саакашвілі потрапив в систему координат української влади, і живе її цінностями, в тому числі, включаючи знаменитий понятійний принцип "ворона – вороні". Але ми скоро побачимо, чи готовий Саакашвілі змінювати систему. Якщо на Одещині розпочнуться скандали, якщо губернатор розпочне звинувачувати прокуратуру, міліцію та службу безпеки в бездіяльності та кришуванні контрабанди, то значить грузинський президент і тут не зрадив собі. Якщо вся справа обмежиться декількома показовими арештами в прямому ефірі, і всі телевізійні канали братимуть участь у розслідуванні, то значить – кепські справи.
На разі, я не приєднуюсь ні до пропрезидентських оптимістів (котрі вважають, що контрабандистам і сепаратистам на Одещині залишились лічені хвилини), ні до пропрем’єрських скептиків, які пильнують нагріте Яценюком крісло, не бажаючи його нікому віддавати.
Я вірю, що бодай в когось вийде…
