УкрРус

ШАРИ вже нема і не буде

  • ШАРИ вже нема і не буде | фото 1
    1/2
    © Facebook Галини Плачинди

У нашому скверику вкрали блакитну ялинку. Сьогодні вранці гуляла з Ромою і побачила лише ямку і поламані гілочки довкруги.

Гуляла далі з Ромою і думала: оце чувак купив собі дачу. Може, навіть, у Княжичах чи Хотянівці. Побудував будинок. Може, навіть триповерховий. Тепер посадить біля входу ту ялинку. Цікаво, що він скаже своїм? "Оце, діточки, зпиздив для вас йолочку, тепер можна на Новий год її наряджати"… Чи шо?

Я колись працювала в конторі. Та контора була багата, бо американська. І в офіс купувався дорогий туалетний папір – такий білий, м’якенький, із рожевими квіточками. Так його майже кожного дня хтось із туалету крав. Вранці заходиш – є рулон, а ввечері – йок… Я пригадую, навіть оголошення коло уборної чіпляли із проханнями не красти туалетний папір. Зарплати у тій конторі були по півтори-дві тисячі баксів, щоб ви розуміли...

А то якось відпочивала у Таїланді, у п’ятизірковому готелі. Там була одна пара з Харкова – вони купили готель лише зі сніданками. І от кожного ранку вони приходили в ресторан з великою пляжною торбою і, снідаючи, вкидали в неї тишком йогурти, банани, булочки, коробочки з маслом і джемом, пакетики з чаєм... Іноді офіціанти їх ловили і примушували усе викласти назад, бо з ресторану виносити нічого не дозволялось. Мені завжди було дуже соромно, коли їх ловили.

Я думаю, що ШАРА – це тотем українців. Раніше в українців була Лада, а тепер – Шара.

Я думаю - може треба зробити таке солом’яне опудало ШАРИ – як ото на Масляну роблять опудало зими – і спалити його на Майдані? Аби у деяких людей, як у собак Павлова, на рефлекторному рівні з’явилося поняття, що ШАРИ вже нема і не буде. Кінчилася. Була і загула. Амінь. Баста.

А інакше ми всю нашу боротьбу з корупцією можемо зав’язати в маленький вузлик і закопати в тій ямці з-під вкраденої голубої ялинки…

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги