Блог | Ми самі знищуємо один одного
Нове українське сьогодення дуже різне і тим є прекрасне. Втім у цьому сьогоденні занадто багато радянського минулого. Пам’ятаю у квітні 2014 році я брав інтерв’ю у Михайла Ходорковського для альманаху "Майдан. Революція Духу". Ми спілкувалися тривалий час і найбільше мені запам'яталося, як він розповідав про передачу влади від Єльцина Путіну. Він розповів, що стояв поруч з людьми, які творили ту політичну реальність. І в той момент він подумав, що "совок" закінчився і більше ніколи не повернеться. "Я й гадки не мав, що через 14 років (це відбувалось у 1999 році) "совок" може повернутися та ще й такому новому вигляді. Це стало моєю головною помилкою життя. Я повірив у те, що люди, прочитавши купу книжок, прочитавши Платонова, Гросмана, Солженіцина, які розвінчували всі ці страшні злочинні часи, більше ніколи не повернуться до того. Але вони повернулись і цей феномен мене знищив", - розказав мені він.
Нещодавно ми були з концертом в Одесі під час якого журналістка 22-23 років зі сльозами на очах питала нас: "А что же вам не нравилось в Советском Союзе? Это же была прекрасная страна, которая летала в космос". І тоді я нагадав цій дівчинці дуже важливу річ, я сказав їй: "Коли моя мама народжувала мого брата у 1985 році, жінок клали на діряві простирадла і голили ржавими лезами…". Я розповів їй про жіночий побут у Радянському Союзі, коли певні засоби гігієни шили із ганчірок, я нагадав їй про потворні "скотські" черги за маслом, борошном чи ковбасою, потворні реалії радянського буття, коли прали целофанові пакети і сушили сухарі.
Читайте: Все тот же совок, только под другими вывесками
Радянский Союз – це було страшно і огидно. Згадую, як колись мене обрали головним комсомольцем в групі, це було у 1983 році. І вже тоді я почав закликати, що слід змінювати своє життя, а після чого мене викликали і сказали: "Мальчик, ты что? Мы одно говорим, другое думаем, а третье делаем". І найжахливішим є те, що донині ця концепція збереглась: багато наших людей, зокрема й політиків, які вийшли з радянського минулого живуть за цим принципом. Він каже: "Ні корупції і війні", а потім бере хабар і купує нерухомість закордоном. Наші люди роздвоєні, "розтроєні", наші люди брехливі. І ця брехня робить їх рабами системи, обставин і рабами одне одного. А понад усе не люблю рабство.
Я не месія і не пророк і розумію, що будь-яка моральна еволюція – процес тривалий і все дуже залежить від обставин. Нині ми живемо на цивілізаційному перетині, де два океани буття "Східний" і "Західний" сходяться і на цьому перетині мене питають: "Коли у нас буде життя як у Швеції чи Швейцарії?". Я ж відповідаю: "Ніколи". А все тому, що ми живемо на одвічному прикордонні, а прикордоння повсякчас бурхливо вирує і змінює свої кордони. Зараз кордон України проходить, умовно кажучи, по Сіверському Донцю, раніше проходив по Збручу, а якщо брати глобально: він проходить по Дніпрі (Схід і Захід на наших теренах сходиться по Дніпрі).
Читайте: Запад есть Запад, Совок есть Совок
Наша українська архітектурна форма буття – мазанка, вона типологічна для нашого життя: її знесли, а через місяць вона знову стоїть. Після навали татар, поляків, росіян вона все одно відроджується. Саме тому нам нині треба готуватися і бути загартованими, адже наше життя дуже складне. І це не добре і не погано, це просто наша парадигма неспокою, яку слід просто прийняти: ми виснажуємось у боротьбі самі із собою (нам притаманне "знищення одне одного", ми ненавидимо і не довіряємо один одному) і цим користується ворог. Українці - така собі "кайдашева сім'я" і це наша головна вада.
