УкрРус

Послання

"(10) Тож благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме і щоб не було між вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній".

"(31) …Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!".

(Перше послання Павла до Кринтян1.)

"Тож і тепер, владико небес, пошли перед нами доброго ангела на страх і жах нашим ворогам. Нехай будуть розбиті твоїм потужним рам’ям".

(Друга книга Макавеїв. 15:23-24).

27 листопада президент Порошенко зачитав своє послання новообраному, за його ініціативою, парламенту. 4 грудня його російський колега озвучив своє щорічне президентське послання Федеральним зборам. У присутності ключової державної еліти. 9 грудня прем’єр Яценюк годину доповідав, оновленій після Майдану ледь на 55% ВРУ, програму Уряду. 12 грудня він подав проект бюджету на 2015 рік. Не виключено, списану у "паперєдніков". Через день його відкликав. Реального макроекономічного прогнозу, навіть на середньостроковий період, нова команда "професіоналів" зробити не змогла. Бо намагається не бачити війни і дії її законів в економіці.

Ця конфліктна трійка, її месиджі, придумані невидимими писарями-спічрайтерами, сформують більшу частину майбутнього тренду розвитку кожної з цих країн. І переважні течії геополітики. Холодні, заповнені крижаними полями кризи України-Росії. І проблеми світового порядку. Інструментів її подолання, зменшення її наслідків для відновлення світової стабільності, ні одна із сторін цього нового похолодання, не запропонувала. Як не мають їх ключові інститути системи міжнародної безпеки, які досить ризиковано в існуючих умовах критикував президент Порошенко в інтерв’ю австрійській газеті.

Росія різко зірвалась з спільного мейнстріму Західної цивілізації, загородилась середньовічним патріархальним націоналізмом, який стверджується у нарощуванні воєнної та енергетичної імперської гегемонії.

Україна, ослаблена двома Майданами, безкінечно воюючими між собою правлячими корупційними елітами, відсутністю будь-якої стратегії побудови та розвитку міцної державності, із об’єкта геополітики повільно перетворюється в її інструмент. Виключно, через некомпетентність, бездарність керуючих країною олігархічних груп.

Захід щойно пережив Вселенську рецесію. Ще в помітних шрамах. Він у пошуках нової стабільності і моделі реформи світового порядку. До цього часу подібні фінансово-економічні потрясіння його тектонічного плато закінчувались черговою світовою війною. Зараз вона, скоріше, може спалити світ, аніж його перезапустити на умовах переможця. Такого може й не бути. Тому він боїться наступу другої ядерної імперії, що раптом вирішила розширюватись і стати новою цивілізацією. В контру Заходу. Бо справедливо вважає, що він її, рано чи пізно, поглине. Всеосяжною глобалізацією. Москва підсліпувато бачить її не закономірним процесом історичної еволюції, а смертельною зброєю, яка руйнує, поза всякими воєнними стратегіями, самоідентичну природу націонал-імперської російської деспотії.

В принципі, цьому і було присвячене досить емоційне послання Путіна. Попри те, що він тільки зачитував підготовлений текст. Іноді вставляючи в нього нервові ремарки. Здавалося, що в нього постійно, від внутрішньої спраги, висихала в роті вся волога. Він запізнився на 12 хвилин і довго боровся із хвилюванням. Чисто Путінські амбіції, войовничість, демонстрація нетерпимості до усталених правил гри, вихід із системи світового порядку. Не випадково США миттєво зреагували на це резолюцією №758. Конгресмен Рон Пол назвав її "оголошенням війни Росії".

Це вже не той Путін. Пам’ятаєте, чотири токи тому на черговій прес-конференції простий робітник з Тюмені його запитав: "Это правда, что удача вас благословила". Путін з переконанням месії сказав: "Да". Зараз, ця старша сестра смерті, кудись щезла.

Чому присвятив свою промову Порошенко, одразу й не скажеш. Вона переповнена пафосом, самовеличністю, якоюсь неймовірно-містичною самопереконаністю. В народженні нової "стабільної, стійкої, демократичної, української політичної спільноти". Майже художньою абстракцією оцінок, метафор, образів.

Прем’єр Яценюк, маючи, одночасно,формально-прагматичне завдання головного бухгалтера і економіста країни, по силі метафор і абстракцій, макроекономічних планів був рівний президенту. Чи хотів його перевершити? Як перший в неминучій боротьбі за крісло гаранта. Чесний, як завжди, Юрій Луценко назвав це чимось "середнє між студентською халтурою і журналом "Мурзілка".

Дві реально воюючі країни. Їх лідери зі всіх сил намагаються не бачити війни, яку вони ведуть вже понад вісім місяців. Вони ховають її за атаками на злючий "американський імперіалізм", з його "опасной иллюзией неуязвимости", або "змовою таємничих ворогів проти України з метою її ліквідації", яку "ми, як народ України, зірвали рік тому – і тоді ворог пішов на нас війною".

Можливо, такі "промови" мають номінуватись на Пулітцеровську премію.

Мова, Путіна, від початку і до кінця, жорстко програмна. З глобальним аналізом. Через суто "російське дзеркало". Разом із масштабними суспільно-економічними, політико-гуманітарними і модернізаційними планами-перетвореннями. Стратегія виживання під тиском політики ізоляції Заходу і його важких лещат санкцій. Остання. Бо вона в своєму розвитку дійшла до сумного фіналу: знесилена економіка із комплексом "ресурсного прокляття" приречена на стрімку рецесію і вже не в змозі носити на своїх кістлявих плечах надважкий щит нарощування гонки озброєнь.

Промова Порошенка, власне як і "програма" Яценюка, – скоріше політологічне резюме. Складене наспіх, без серйозного проникнення в глибини внутрішньої і зовнішньої кризи, що швидко зростаються. Це набір Майданних декларацій. Іноді типових гасел, мотиваційних психогем. Демонстрація саморішучості і відданості якійсь глибоко захованій ідеї у віртуальному просторі.

Або це тільки залишки периферичного сліду Майдану, або свідчення, прихованої від виборців, таємної політики.

Попробуємо зрозуміти пряму мову сторін.

Путінську промову його ТВ – канали одразу назвали "Посланием свыше", а "озвірілий" пропагандист Кісєльов порівняв його з блискучими Рузвельтом, Черчиллем і де Голлем. Жоден ЗМІ світу, окрім чисто еротично-гламурних і дитячих, не обійшов увагою більше як годинний (1:10:06) спіч російського лідера. В основному гострокритичної.

Петра Порошенка, ані в ЗМІ, ані в блогосфері, як і в закордонному інформпросторі, реально, не обговорювали. Цей режим мовчання навколо виступу лідера країни, яка потерпає від московської агресії і понесла вже дуже важкі людські та матеріальні жертви може бути свідченням не стільки скепсису щодо його політики, як зростаючої недовіри до нього і глибокого розчарування діями "майданної влади". Чи не є цьому свідчення "політичний туризм" президента до Сінгапуру і Австралії, які знаходяться на узбіччі геополітики, а не вперті очні консультації з Вашингтоном, Брюсселем, країнами ЄС, які не підтримують Україну і число яких, на жаль, зростає? Підтвердив це і один із послів ключової країни ЄС, заявивши, що "зараз не підходящий час для візиту" президента Порошенка до Брюсселю на його особисте прохання. Можливо не варто "юним" пропагандистам заявляти, що це зроблено, аби "не гнівити Путіна". Бо останні зустрічі-консультації з Путіним проводяться виключно на двосторонній основі: Захід-Москва. Без участі Києва.

Петро Порошенко знав про заанонсоване звернення свого візаві до Федеральних зборів. Можливо, тому в його виступі Росія взагалі відсутня. Як образ і держава. Але чому тоді ні слова про креативний план реформ в умовах реального розпаду держави?

Путін, без сумніву, знав про зміст послання українського президента до ВРУ, але не звернув на нього жодної уваги! Хоча Україні присвятив практично всю вступну частину "Послания свыше".

Як кажуть, ворога треба знати в обличчя. Попробуємо порівняти ключові його месиджі із оборонною лінією українського лідера.

ПЕТРО ПОРОШЕНКО

ВЛАДІМІР ПУТІН

1. "…унікальний шанс,… Український народ подарував Українській державі, вперше обравши до українського парламенту проєвропейську конституційну більшість, – таких можливостей не відкривалося перед Україною ще ніколи".

2. "… наші сусіди разом із п'ятою колоною всередині країни прискореними темпами здійснювали повний демонтаж української державності".

3. "…Питання національної безпеки стосуються і церковних проблем".

4. "…План тихої ліквідації України ми як народ України зірвали рік тому – і тоді ворог пішов на нас війною. Військова загроза; замах на наш суверенітет, на нашу незалежність, на нашу територіальну цілісність; нехтування нормами міжнародного права з боку однієї з найбільших країн світу".

"…живемо в умовах війни. І ця війна, безумовно, гальмує наші плани".

5. "… мій мирний план і розроблений на його основі Мінський протокол і Мінський меморандум у підсумку приведуть до миру на Донбасі".

6. "…Нашого успіху в реформах, до речі, ворог боїться ще більше, ніж нашої перемоги на фронтах.

…економічна агресія.

…інформаційна війна проти України."

7. "…ключовий внутрішній виклик, то, на мою думку, ним залишається корупція. … так би мовити, безідейна, корупція".

8. "…хотів би відкласти вбік чорні фарби і описати унікальні можливості, які відкрила Революція гідності перед усією країною".

9. "…агресія проти України зі Сходу мобілізувала світ на підтримку України. … Так, за нас не вступили у війну. …

… віра світу в потенційну успішність українського проекту… ми … повинні конвертувати в широкий потік іноземних інвестицій….

10. "…за останній рік оформився один із головних чинників сталого розвитку – стабільна, стійка, демократична українська політична спільнота…

… сто відсотків українців за єдину державу, за єдину країну.

… Україна ніколи не була такою об’єднаною, як зараз".

11. "…Ворог поставив собі за мету … переглянути кордони. … розколоти державу, або й зовсім стерти її з карти…".

12. "… напрацювали детальний план фундаментальних змін в країні".

13. "… Найгірші справи в нас в судовій системі… потребує санацій, катарсису".

14. "…незабаром набере чинності, і закон про Національне антикорупційне бюро. Маю тут конкретну пропозицію до всіх, хто причетний до визначення керівника цього бюро. Я пропоную запросити на цю посаду людину з-поза меж України".

15. "…Залучати на державну службу іноземців… із ЗМІ, напевно відчули початок кількох великих антикорупційних процесів…

… реальна дерегуляція разом із податковою реформою мають запустити економіку і процес зростання…

…реформування і оборонного сектору: армії, спецслужб, ВПК. … ми занадто повірили у "вічний мир"… …пожинаємо… гіркі плоди … власного безвідповідального пацифізму.

…неминучою є певна мілітаризація суспільства в певних межах.

…позаблоковість… Від неї треба відмовлятись".

16. "… Єдність країни є для нас беззаперечною цінністю. Але… запланована мною … децентралізація влади дають вражаючі можливості…".

"…Наша політика має бути спрямована на те, аби крок за кроком рухатись від країни Революції гідності до власне Країни гідності.

1. "в этом году мы вместе прошли через испытания, которые по плечу только зрелой, сплоченной нации, по-настоящему суверенному и сильном государству.

…мы осознавали неразрывность, целостность тысячелетнего пути нашего Отечества".

2. "…в Крыму живут наши люди, и сама территория стратегически важна, потому что именно здесь находится духовный исток формирования многоликой, но монолитной русской нации и централизованного Российского государства. Ведь именно здесь, в Крыму, в древнем Херсонесе, или, как называли его русские летописцы, Корсуни, принял крещение князь Владимир, а затем и крестил всю Русь."

3. "…христианство явилось мощной духовной объединяющей силой, которая позволила включить в формирование единой русской нации и образование общей государственности самые разные по крови племена…"

4. "…для России Крым, древняя Корсунь, Херсонес, Севастополь имеют огромное цивилизационное и сакральное значение. Так же как Храмовая гора в Иерусалиме для тех, кто исповедует ислам или иудаизм".

5. "…трагедия на юго-востоке, – полностью подтверждает правильность нашей позиции. …попытки с помощью вооружённых сил подавить людей на юго-востоке, несогласных с этим беспределом".

6. "…договор между Украиной и Евросоюзом подписан, ратифицирован, но применение его торгово-экономического раздела отложено до конца следующего года. Значит, в целом мы были правы? …Ради чего совершили государственный переворот? Ради чего стреляли и до сих пор стреляют и убивают людей?".

7. "…Россия вносит, … свой огромный вклад в поддержку Украины. Здесь ещё раз скажу: наши банки уже проинвестировали в Украину… Это $32,5–33,5 млрд. только за последнее время".

8. "…для России реальный государственный суверенитет – абсолютно необходимое условие её существования".

9. "…о санкциях. Это не просто нервная реакция США или их союзников. …в связи… с госпереворотом на Украине и … "крымской весной". … придумали бы какой-нибудь другой повод для того, чтобы сдержать растущие возможности России…"

10. "…надёжно и гарантированно обеспечим обороноспособность нашей страны в новых условиях. … Наша армия – современная, боеспособная. Как сейчас говорят, вежливая, но грозная. Для защиты нашей свободы у нас хватит и сил, и воли, и мужества".

11. "… здоровая семья и здоровая нация. , … стабильность как условие развития и прогресса…

12. …. Создать новые технологии и конкурентную продукции.

… дать гражданам возможность раскрыть себя…

… Все мы хотим одного – блага России

13. … В контрольных, правоохранительных органах… по-прежнему доминирует обвинительный уклон.

14. … Надо максимально снять ограничения с бизнеса… Отказаться от самого принципа тотального, бесконечного контроля.

… малого бизнеса… предусмотреть для него "надзорные каникулы".

… необходимость стабильного законодательства и предсказуемых правил, включая налоги.

15. …. Провести полную амнистию капиталов… лучшая для них гарантия – национальная юрисдикция…

…не затягивать с рассмотрением закона о территориях опережающего развития.

16. ... Нужно вырваться из ловушки нулевых темпов роста.

… до 2018 года … довести годовой уровень инвестиций до 25 процентов ВВП страны.

…национальная технологическая инициатива.

…нам необходимо дополнительно создать 4.5 миллиона рабочих мест".

Путін сімнадцять разів згадав Україну і "братський народ". В контексті постійної опори на російські "государство, нацию, государственный суверенитет, единый народ".

Аналітики президента, якщо вони в нього є, мають зробити, як мінімум, два висновки. Путін переконано вважає Україну частиною генетичного тіла Російської імперії. Отже, буде вести війну до повної перемоги і не відступить. І, друге, московський правитель ні при яких умовах не буде працювати і реально домовлятись з нинішньою "владою Майдану", яка, за його словами, захопила державу шляхом "государственного переворота". Вона для нього нелегітимна.

Петро Порошенко, побіжно назвавши два рази Росію, історично несправедливо, чомусь, почав відлік національної історії тільки з Революції гідності. Попри те, що ми один із древніх євроетносів, який мав унікальну Трипільську культуру, Київську Русь, Козацьку добу знищену Росією молоду УНР і сталінський Голодомор.

Ну, от і все.

Президент жодного разу не сказав про державний суверенітет і план його відновлення. Може тому, ще на ньому і його політичних партнерах, лежить відповідальність за його втрату. Не згадав Крим і не засудив його анексію Росією, і який, за заявами Шойгу і Лаврова, може стати воєнно-космічною і ядерною базою Росії. Не засудив терористів, незаконного і насильницького створення ними квазідержавних ДНР і ЛНР і продовжувану агресію Москви проти України. Ні слова про неминуче покарання винних за масові вбивства на Майдані і відповідальність різних високопосадовців за узурпацію конституційного ладу держави, тяжкі злочини проти прав і свобод людини, знищення малайзійського Боїнгу рейсу МН-17, масові жертви російської агресії і тероризму на Донбасі. Не звернувся до військових в окопах оборони його "мирного плану". Він нічого не сказав про особливості реформ в умовах реальної війни, втрати десь 23% ВВП, біля 30% економічного потенціалу держави і стільки ж, як не більше експорту та валютної виручки. Із здачею Криму і Донбасу.

Зрозуміло, президент намагався підняти якось дух українців, їх віру в нову, постмайданну владу, яка надовго розгубилась перед воєнно-економічною експансією Росії. Але більше всього вони чекали правди і, бодай би, самих жорстких планів відновлення своє державності та політекономічної дієздатності країни. В цьому вони точно готові бути єдиними з політичними лідерами.

Послання Путіна адресоване, найбільше, внутрішньому споживачу, який двома третинами твердо вірить в нього і його підтримує. Для його максимальної мобілізації і консолідації. Навколо держави та президента. Він, виправдовуючись за критичну ситуацію глибокої кризи Росії, намагався вселити оптимізм і рішучість в росіян, переконуючи їх повірити, що їх держава – жертва несправедливої політики США. Йому вкрай потрібен для консолідації зовнішній ворог.

Попри ти, що в України він є, послання Порошенка направлено, вочевидь виключно, на союзників у парламенті, політичних партнерів. На об’єднання і посилення влади під чолом президента. Жодного стратегічного месиджа суспільству і зовнішньому світу, включаючи й Росію, чомусь не зроблено. У центрі політики і суспільної уваги найменше зараз має бути будь-який індивідуум. Президент Порошенко чи прем’єр Яценюк. Вони просто зобов’язані зосередитись на суспільстві, нації і державі, основою якої є її непорушний суверенітет.

Путін своїм посланням чітко заявив усьому світові, що не збирається відмовлятись від політики експансії. В її центрі – війна з Україною. Якщо йому вдається десуверенізувати велику європейську державу, світовий порядок буде неминуче змінено. Відстала Росія отримає право формувати його разом із порядком денним на невизначений період.

Вслухаючись у "Послание свыше", Путін не відступить в осяжний період і перед санкціями. Любої сили. Та Захід не готовий їх посилювати. За двох причин.

Росія глибоко вмонтована в світову економіку і стрімке її руйнування санкціями може серйозно дестабілізувати глобальні ринки. У цьому і наступному роках Євросоюз втратить від торгових ембарго з Росією до 90 млрд. євро. Хоча новий голова Євроради Дональд Туск в перший день на новій посаді закликав в телефонних перемовинах Обаму до розширення спільних санкцій проти РФ. Проте той заявив, що "введення нових санкцій проти Росії передчасно і вони можуть бути контр продуктивними". Для балансу санкції будуть розширені щодо Криму і персоналій терористів та їх кураторів.

І, друге. Україна демонструє неочікувану неготовність, нездатність відстоювати державність, йде на повне змирення з агресором і показує наростаюче небажання тиснути на Росію. Це витікає із послання президента Порошенка, в якому основна відповідальність за "перемогу" України чомусь делегована Заходу. Не випадково "людина президента" міністр Клімкін 15 грудня на переговорах з головами МЗС країн-членів ЄС в Брюсселі відмовився піднімати питання про посилення санаційного тиску на РФ. Можливо й тому 39% громадян ФРН погоджуються з анексією Криму Путіним. Це рух "Путін-ферштеєр". Штайнмаєр боїться, аби надмірний тиск на Путіна не створив ситуацію 1914 року. Коли лідери західних держав дозволили втягнути себе у війну.

Шкода, що просунуте англомовне оточення глави держави не переглядає, бодай би, по діагоналі затертого цитатами Ніколо Макіявеллі. Він стверджував, що "правитель не може відірвати очей від війни. Має зосереджуватись на речах, які він мусить робити в силу обставин. Чесноти правителя базуються на невблаганності виконання того, що він зобов’язаний виконувати, а не на мріях про владу, якої в нього немає".

У президента, така його доля, свободи вибору в умовах війни немає. В нього вкрай обмежене коло варіантів. І йому треба вижити як лідеру. Треба невідкладно приймати критичні рішення, визначати найголовніші завдання. Аби зберегти Україну і відновити її цілісність.

Але тут є майже неподоланні перешкоди. Перша – традиційна для всіх правлячих еліт в Україні. Якщо за Адамом Смітом. Це, так звана, "невидима рука". Тобто особисті інтереси, направлені виключно на швидке збагачення, використовуючи владу. Капіталізуючись, керманичі непередбачуваного можуть збільшувати й добробут країни. Майже випадково.

Друге – це війна на два фронти: з Росією і МВФ.

З основним же кредитором Україні домовитись на загальних деклараціях вже неможливо. Зовнішній борг сягає 73 млрд. доларів, а офіційна інфляція легко подолала 22%. Разом із критичним падінням ВВП на 7%, дефіцитом державного бюджету –9%, стрімкою втратою золотовалютних резервів (55-60%), повністю розбалансованим внутрішнім ринком. Можливо саме тому з Росією потрібен будь-який сепаратний мир? Навіть шляхом асиметричної відмови від значної частини державного суверенітету.

Виходячи із програми дій Уряду і його вже озвучених планів Київ капітулював перед МВФ, взявши за основу сумнівну стратегію фіскальної конфіскації ресурсів у населення та скасування практично всіх соціальних преференцій. Тобто, протистояння із ним.

Війна на Сході, нездатність Уряду до проведення прогресивних, стимулюючих стрімке розширення податкової бази реформ, модернізації економіки, інвестиції в проекти середнього бізнесу, справедливе залучення тіньових "сірих" капіталів для зупинення, хоча би, рецесії, і модернізації збройних сил та послідовного відстоювання національних інтересів, зосередження на відновленні, зміцненні державності українців, створило небезпечну бінарну суміш. Вона в будь-який час може вибухнути. Якщо з’єднаються її, самі по собі, і безпечні елементи.

Путін вже ніколи не буде другом України. Він включив у пряму, може й асиметричну, війну ковану залізом "гойдалку", розхитуючи нею всі без виключення сегменти суверенного існування молодої країни українців. Він не зупиниться поки Київ не капітулює. Таким чином, він розхитує і інший, в тому числі, і Західний світ, розколюючи його і лицедійно виставляючи себе жертвою підступної політики США. Він добре знає про їхню вразливість "комплексом вини". Окрім того, йому вкрай важливо не допустити те, що залишається за кадром пропагандистського щоденного кіно для вже добре промитих мізками росіян: торпедувати, не допустити підписання угоди про трансатлантичну торгово-економічну інтеграцію між США і ЄС із найбільшою Зоною вільної (безмитної) торгівлі. Це глибока ізоляція Росії. Вона може бути катастрофічною, якщо США разом із ЄС домовляться ще й про лібералізацію торгово-еокномічних відносин із країнами Азійсько-тихоокеанського регіону. Тому й Медвєдєв так жорстко заявляє пригніченій правлячій групі в Україні про суттєве погіршення відносин з РФ у випадку реального приєднання до ЄС повною імплементацією Угоди про Асоціацію.

Україні, її лідерам залишається єдиний вибір – боротися за державу, місце обітування української нації, розраховуючи найбільше на об’єднану силу українського народу. Рішуче відстоюючи принципи і цінності, єдині для всього цивілізованого світу.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги