Блог | Смертельні хвороби фронту: чому бійці АТО гинуть від СНІДу?
Я рідко пишу і тим більше про зраду. Завжди вірю в те, що можна домовитись, що має бути компроміс між правом кожного та безпекою всіх. Але є ситуації, коли мовчати не виходить.
Призваний по мобілізації абсолютно здоровий чоловік через півроку служби починає хворіти: температура під сорок, туберкульоз лімфовузлів і в решті діагноз ВІЛ. Поки не направили в госпіталь, в частині сказали, що такий стан від чиряків, які достатньо мазати йодом. Коли поставили діагноз ВІЛ, найважче було сказати дружині, бо від інших хлопців вже чув, як рушились сім'ї. Але сказав, а вона зрозуміла. Перевірилась сама і перевірила трирічного сина - здорові обоє.
А тим часом стан солдата погіршувався. В решті, в частині сказали скільки ж можна лікуватись, все одно вже не придатний і буквально за один день оформили всі документи на звільнення, та ще й передали дружині, не вимагаючи особистої присутності. Блискавичний темп звільнення. Далі перша група інвалідності і знову лікування в госпіталі, вже у статусі інваліда війни. А менш як за 2 місяці постійної лихоманки людини не стало. 27 років. Дружина і четверо дітей. Висновок ЦВЛК - захворювання, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Але померла людина не в статусі військовослужбовця, а це значить, що родина виплати одноразової грошової допомоги не отримає. І для цього було зроблено в принципі все.
З медичної точки зору встановити точну дату інфікування неможливо. При мобілізації військовозобов'язаних на вірусні захворювання НЕ тестують. Тому довести, в принципі, важко чи те захворювання було набуте під час служби чи до неї.
Власне з цього виходили медики бригади та деякі лікарі в госпіталі, які запевняли вдову, що її чоловік п'ять років тому вже був ВІЛ-інфікованим. Чоловік, який три роки тому здавав аналізи разом з дружиною, коли вона була вагітна і в якого є довідка про те, що ще три роки тому він був здоровий. Саме на основі попередніх медичних довідок і історії прогресування хвороби ЦВЛК встановила, що ВІЛ був набутий під час захисту Батьківщини.
Недбале ставлення медиків в частині, відсутність можливості тестувати мобілізованих так само, як і контрактників під час ЧАСТКОВОЇ мобілізації - фактори, які призводять до небойових втрат. Жінка, яку вчора втішала, спустошена втратою і має безліч питань. Вона хоче справедливості і щоб хтось поніс відповідальність за недбалість. З нею ніхто з командування не поговорив, не запропонував підтримку. Вона досі дітям не сказала від чого і як помер батько, а найменша дитина взагалі не знає, що тата немає.
Читайте: Небойові втрати: як боротися з алкоголізмом військовослужбовців?
Поки знайшли психологів і готуємось до суду. У зв'язку з цим дуже багато питань:
1) чому звільнили хворого військовослужбовця не долікувавши і відправили помирати вже не в статусі військовослужбовця?
2) чому, якщо в частині наполягають, що людина була інфікована задовго до служби його взагалі призвали?
3) чому не було одразу проведено належне обстеження і надана належна допомога?
4) чому дружині не була надана психологічна допомога?
5) чому я особисто мінімум двічі на тиждень відповідаю на питання військовослужбовців та ветеранів щодо того, де знайти кошти на розгорнуте тестування на вірусні захворювання (Гепатити, ВіЛ/СНІД) і де шукати можливостей для лікування? Чому я маю почувати сором за те, що людину призвали наче здоровою (по документам), а звільняють вже обмежено придатною і кажуть їй, що захворювання набуте до служби? Чому хворим, яким прописують лікування, командир наказує прибути в частину і лікуватись в окопах? Чому військово-медичний департамент Міноборони рекомендує в таких випадках звертатись на гарячі лінії Міноборони?
6) чому немає зацікавленості в запровадженні привентивних механізмів і розвитку партнерства з міжнародними фондами для забезпечення якісного лікування всередині Міноборони?
7) чому заради 2,5% інфікованих ніхто не хоче нічого робити?
8) чому за тестування та лікування продовжують перекладати відповідальність один на одного всередині відомств і чому будь-які пропозиції щодо реформ блокуються криками про те, що в країні немає грошей?
І як шкода, що відповіді, на всі ці запитання з'являться у кожного, хто прочитає ці запитання
