Блог | Кирило і Йосип Сталін
Я навіть не хочу засуджувати Московського патріарха за слова, покликані обілити пам’ять про чудовисько. Нехай він згадає про своїх дідуся і батька, - пише Віталій Портніков для "Радіо Свобода".
"Дід у мене був чудовою людиною. Він пройшов 47 в’язниць і 7 заслань, прожив в ув’язненні майже 30 років і був одним із перших соловчан. Трудився машиністом на залізниці казанського напрямку, а сидів лише тому, що боровся проти відновленства, яке свого часу було інспіроване ЧК, а потім НКВС для руйнування церкви", – розповідав Московський патріарх Кирило "Российской газете". У батька майбутнього глави Російської православної церкви схожа доля: він був заарештований відразу ж після закінчення інституту за "політичну нелояльність", відсидів кілька років на Колимі.
На фото: Патріарх РПЦ Кирило (праворуч) і президент Росії Володимир Путін на на відкритті XIV виставки-форуму "Православна Русь. Моя історія. XX століття. 1914–1945. Від великих потрясінь до Великої Перемоги". Москва, 4 листопада 2015 року (РИА-новости)
Цікаво, як дід і батько патріарха поставилися б ось до цих слів Кирила, сказаних на відкритті XIV виставки-форуму "Православна Русь. Моя історія. XX століття. 1914–1945. Від великих потрясінь до Великої Перемоги": успіхи того чи іншого державного керівника, який стояв біля витоків такого роду відродження, модернізації країни, "не можна піддавати сумніву, навіть якщо цей керівник відзначений лиходійствами".
Читайте: Взорванный полет
Я навіть не хочу засуджувати Московського патріарха за ці слова, покликані обілити пам’ять про чудовисько. Нехай краще глава РПЦ згадає про свого власного дідуся. Про свого власного батька. Про практично весь єпископат власної церкви, знищений в роки сталінських репресій. Про мільйони парафіян цієї церкви, замучених від голоду тут, в Україні. Про інші мільйони – вбитих, покалічених, позбавлених права на нормальне життя і роботу – тільки за те, що вірили в Бога і не хотіли відмовлятися від своєї віри. Про новомучеників російських. Про союз Сталіна з людожером Гітлером. Про кошмар перших місяців відступу Радянської армії – це пряма "заслуга" генералісимуса. Про жахіття блокади Ленінграда: рідний брат патріарха пережив її дитиною. Про репресії проти священиків, які – на відміну від держави – продовжували залишатися зі своєю паствою на окупованих територіях – вже після перемоги у війні. Що ще розповісти патріарху Кирилу, щоб він згадав, хто такий Сталін?
