УкрРус

Торгово-економічна війна з Росією: здобутки і втрати для українського виробника

Торгова війна Росії проти України розпочалася ще в 2012 році із заборони окремих видів української продукції, але систематичного і всеосяжного характеру набула після Революції Гідності, паралельно з військовою агресією РФ в Криму і на Донбасі. Використання Росією політики економічного тиску як методу гібридної війни стало одним із негативних чинників розвитку вітчизняної економіки протягом кількох останніх років. При цьому чи не найбільші зусилля Москва спрямувала на пригнічення стратегічної галузі національного господарства – аграрного сектору, який гарантує продовольчу безпеку України та приносить державі більше третини доходів від експорту.

Внаслідок деструктивної поведінки російської сторони, товарообіг аграрної продукції між Україною та РФ лише за 11 місяців минулого року зменшився на 70% порівняно з аналогічним періодом 2014 року, тобто більш як на $1 млрд. Зокрема, через обмежувальні заходи з боку обсяг експорту української агропродукції до Росії скоротився на 70,7% та склав $281,6 млн. Таким чином, станом на кінець минулого року частка експортованих до РФ сільськогосподарських товарів українського виробництва зменшилася до 2%.

Разом з тим, уряд Російської Федерації ухвалив рішення заборонити з 1 січня поточного року ввезення окремих видів сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства з України. Торговельне ембарго поширюється на м’ясо та м’ясопродукти, рибу, молочні продукти, овочі і фрукти, горіхи, вироби з борошна – товари, що складають майже половину (46%) експорту нашої сільгосппродукції до РФ. Однак у структурі загального експорту української аграрної продукції частка заборонених Росією товарів складає всього 1%. Відтак нескладні розрахунки показують, що наразі Україна постачає російському споживачу лише близько 1% експортованої продукції. Для цих товарів РФ застосовуватиме мита, узгоджені в рамках СОТ.

Попри намагання Росії завдати непоправної шкоди українським виробникам, недружній план Москви виявився провальним. Міністерство доклало максимум зусиль, аби допомогти вітчизняним аграріям освоїти нові ринки збуту своєї продукції та адаптуватися до нових умов. Диверсифікація ринків завдяки розширенню географії експорту дозволила агросектору України відносно безболісно перенести втрату не надто вибагливого російського споживача, який ніколи не мотивував наших виробників підвищувати стандарти якості своєї продукції. Відтепер одним з найбільших споживачів української агропродукції став Європейський Союз, частка якого за підсумками 11 місяців 2015 року в загальній структурі українського зовнішньоторговельного обігу сільськогосподарської продукції складає 31,2%. Більше того, зі вступом в дію зони вільної торгівлі між Україною та ЄС з 1 січня цього року прослідковується тенденція до інтенсифікації торговельних відносин між сторонами. Так, лише за тиждень нового року українським експортерам було видано майже тисячу сертифікатів, які дають право на експорт товарів до країн ЄС, що свідчить як про визнану якість українських товарів у Європі, так і про успішний старт ЗВТ. Слід зауважити, що МінАПК запровадило нові правила максимально спрощеної видачі сертифікатів, які нині можна отримати у короткий строк та безкоштовно.

Сьогодні українські сільгоспвиробники загалом постачають свою продукцію в понад 190 країн світу, серед яких, крім Євросоюзу, також держави Азії та Африки. Зокрема, у 2015 році Україна відкрила ринки 9 країн для більш ніж 80 підприємств м’ясо-молочної галузі. Вітчизняні підприємства-виробники столових яєць отримали змогу постачати продукцію до Ізраїлю, ринки Саудівської Аравії та Єгипту відкрилися для української курятини, а Китаю – для виробників молочної продукції. Крім того, за підсумками успішного європейського аудиту 10 українських компаній-виробників молочної продукції отримали доступ до європейського ринку.

Без перебільшень можу сказати, що в нас є хороші перспективи для подальшого розширення торговельної співпраці з країнами Азії та Африки. Тільки за минулий рік Україні вдалося чуттєво збільшити свою присутність на ринку Китаю: ми стали головним постачальником до КНР кукурудзи та соняшникової олії. У перспективі – експорт соняшникового шроту, кондитерських виробів, вітчизняного вина та цукру. Спостерігається позивна динаміка у розвитку торговельних відносин і з країнами Африки. В 2015 році Україна значно збільшила експорт на африканський континент м'яса, сирів та йогуртів, тваринного масла, овочів і продуктів їх переробки, кондитерських виробів, води, вина, тютюну. На порядку денному - створення ЗВТ з ECOWAS – країнами Західної Африки, що дозволить збільшити експорт вітчизняної продукції в декілька разів.

Слід окремо наголосити на тому, що майже повний розрив економічних зв’язків з Росією не лише не ізолював Україну від інших членів СНД, а й сприяв поглибленню двосторонньої кооперації з ними. Так, ми повністю відновили експорт м’яса та м’ясних продуктів до Молдови, Вірменії, Узбекистану, Киргизії, молочної продукції – до Казахстану. Доволі показовим є те, що обсяг українського експорту лише до Казахстану за 11 місяців минулого року досягнув $224 млн., що майже дорівнює обсягу поставок товарів до Росії. Бажання країн СНД продовжувати співпрацю з Україною виявилося також у їх відмові приєднатися до російських торгових обмежень. Навіть учасники Євразійського економічного союзу - Казахстан, Білорусь, Киргизстан і Вірменія - не підтримали Росію в питанні відмови від зони вільної торгівлі з Україною, що діє в рамках СНД, хоча це й передбачено правилами ЄАЕС.

У відповідь на контрпродуктивні заходи Російської Федерації, діючи виключно в рамках правил СОТ та норм Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Україна запровадила дзеркальні санкції на імпорт російських товарів. Основними товарами, які Росія постачає на наш ринок і на які поширюється українське ембарго, є екстракти, есенції та розчинна кава (22%), цигарки з фільтром (18%), жувальна гумка, харчові добавки (9%), шоколадні батончики та інші шоколадні вироби (9%), чаї (5%), кава смажена (5%), корми для тварин (2%). Згідно з даними митниці, за 11 місяців 2015 року російський імпорт на територію України скоротився втричі порівняно з 2014 роком і склав $228 млн. Таким чином, Росія втратила статус головного постачальника агропродукції до нашої країни, поступившись в рейтингу топ-імпортерів Німеччині та Польщі. Якщо порівнювати сьогоднішні показники з дореволюційним 2013 роком, то російська доля серед постачальників агропродукції в Україну скоротилася з 10,2% до 6,8%, що в грошовому еквіваленті складає більш як $645 млн. При цьому, як свідчить статистика, російський аграрний імпорт продовжує невпинно скорочуватися, впавши у 2015 році у три рази порівняно з 2014.

Однак, незважаючи на це, дефіцит сільськогосподарських товарів жодним чином не загрожує українцям, адже країна, яка годує 140 мільйонів людей в усьому світі, здатна без будь-яких проблем здійснити необхідне імпортозаміщення. Треба наголосити, що заборона імпорту – це не стільки політична відповідь країні-агресору, скільки раціональні заходи для стимулювання українських виробників, які мають зайняти товарну нішу Росії на внутрішньому ринку. Внаслідок запровадження дзеркальних санкцій Україна в повному обсязі компенсує експортні втрати за рахунок імпортних обмежень, від чого наші аграрії тільки виграють. "Дешева гривня", споживацькі смаки, логістика, більша схожість продуктів – це ті фактори, які на даному етапі дозволяють вітчизняним виробникам розширити внутрішній ринок та компенсувати втрати від окупації Криму і війни на Сході саме завдяки обмеженню імпорту з РФ.

На жаль, забороною української продукції Росія не обмежила деструктивний вплив на агросектор України. Нещодавно Російська Федерація повністю зупинила транзит будь-яких товарів українського походження через свою територію незалежно від країни кінцевого призначення. У зв’язку з цим, збільшуються логістичні витрати вітчизняних виробників та затримується доставка нашої продукції до кінцевих країн-споживачів.

Через транзитну блокаду Україна змушена везти свої товари територією Республіки Білорусь, де на даний момент діють пропускні пункти як для автомобільного, так і для залізничного транспорту. Крім того, аби нівелювати наслідки заборони транзиту, Україні вдалося в рекордні строки організувати новий маршрут вантажних перевезень в обхід Росії. 15.01.2016 року з Іллічівська відправився пілотний рейс контейнерного потягу за маршрутом ?Україна - Грузія - Азербайджан - Казахстан - Китай, що пролягає в тому числі через Чорне та Каспійське море. Позитивним сигналом для нас стала нещодавня заява уповноважених органів КНР про схвалення і підтримку організованого Україною "Шовкового шляху", який в майбутньому може сполучити товарні потоки між Азією та Європою. Наразі Міністерство проводить спільну роботу з іншими відомствами, насамперед, з Мінінфраструктури щодо реалізації та вдосконалення цього проекту.

Тому я можу впевнено стверджувати, що завдяки продуманим, оперативним і адекватним ситуації діям Україна змогла ефективно протистояти Росії у продовольчій війні. МінАПК зіграло в цьому процесі спрямовуючу роль, за короткий час налагодивши мережу контактів з міжнародними партнерами та забезпечивши наших виробників максимально легкими і прозорими механізмами експортної діяльності. Ми намагалися використати тиск з боку Росії як додатковий імпульс для переорієнтації ділової активності українських агровиробників на інших, більш надійних і перспективних, суб’єктів. Сьогодні можна відповідально стверджувати, що нам вдалося досягнути цієї мети, і економічна залежність України від Росії в аграрному секторі майже повністю подолана. Насамкінець, доцільно зауважити, що наша ціль абсолютно конструктивна; ми не бажаємо руйнувати будь-чий потенціал чи завдавати комусь збитків. Єдине, чого ми прагнемо – це процвітання сільськогосподарської галузі України, що автоматично стане кращою перемогою в економічній війні з Росією.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги