УкрРус

Сумні історії з життя

Мій попередній пост міг спровокувати хибне враження, що я не прихильник дисципліни і армійського статуту. Навпаки, я радію тому факту, що армія позитивно впливає на мою самоорганізацію, гадаю, чимало моїх давніх колег по медійній роботі, теж зрадіють цьому)). Військо - це територія підвищеної відповідальності, тому двох думок тут бути не може.

Далі я коротко переповім одну історію, яку почув від одного з учасників тих сумних подій, в ній і про дисципліну, і про відповідальність, і про саморганізацію.

В учебку ще у третю хвилю потрапив багатодітний батько, який виявив бажання добровільно захищати Батьківщину, тут він встиг зажити слави людини не байдужої до спиртного, але дуже рвався на передову і запевняв, що там уже він стане більш відповідальним.

Обіцянку, звісно, не стримав і одного разу у пошуках добавки до уже вжитого нарвався на ворожу ДРГ. Стрілянину почули свої і кинулися на допомогу. Відбити не змогли, але у сутичці загинуло 5 наших, сам зальотчик поранений потрапив у полон. Його виміняли назад через деякий час і почалося тривале лікування, це притому, що у нього і так була тяжко хвора дружина...

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги