УкрРус

Перемогти самих себе

Досить часто від українських громадян можна почути, що після Майдану нічого не змінилось. Корупція як була, так і є, при владі лишились ті ж, хто й був, правосуддя як не було, так і нема, покращення від жодної реформи народ так і не відчув... За що проливала кров "Небесна сотня"? За що гинуть наші воїни на Донбасі?, - пише Дмитро Сінченко у своєму блозі у виданні "День".

Проте, що для цих очікуваних змін роблять ці самі ж громадяни? Корупція ж не зникне, якщо люди продовжать нести чиновникам хабарі. Якщо мовчатимуть, коли хабарів вимагатимуть від них. Якщо не будуть цікавитись, на що витрачаються наші податки. Якщо не запитуватимуть, як на скромну державну зарплату у чиновників, які живуть із ними в одному місті, з'являються маєтки і дорогі автомобілі...

В українців є два найзаповітніших бажання: перше – щоб не було корупції, і друге – щоб в разі чого, кум все "порішав". Ми хочемо, щоб усі були чесними з нами, але не готові бути чесними з усіма. Не готові навіть бути чесними з самим собою.

Для того, щоб життя в Україні змінилось, змінюватись має кожен з нас. Щоб прибрати "совок" з голів громадян, не достатньо перейменувати вулиці чи міста, не достатньо зняти пам'ятники та радянську символіку. Варто, передусім, змінювати мислення.

За довгі роки колоніального гніту наша національна свідомість деформувалась. Ми сприймаємо будь-яку владу як ворога. Будь-яка влада сприймає нас як кріпаків. Тому й немає бажаного розвитку, а того, який дійсно має місце, наша свідомість не сприймає. Ми хочемо всього і відразу, а коли цього не отримуємо – розчаровуємось.

Ми хочемо, щоб за нас все зробили, але самі робити нічого не хочемо. Ми віримо в доброго царя, але ненавидимо, коли нам щось вказують.

Необхідно брати на себе відповідальність, і вимагати відповідальності від інших. Необхідно критикувати і сприймати критику. Необхідно висловлювати і відстоювати свою думку. Ми маємо навчитись приймати і віддавати. Ми маємо навчитись довіряти.

Зміни почнуться тоді, коли українець не полінується викинути сміття у смітник, коли не побоїться звернутись до незнайомця в Україні українською мовою, коли відмовиться примусово здавати "добровільні" внески в бюджетній установі, коли навчиться зробити запит на інформацію про те, що збираються будувати на його прибудинковій території без його відома, коли зможе зібрати однодумців і відстояти свої права...

Так, жити в демократичній державі важче, ніж у тоталітарній, адже доводиться думати. Адже сподіватись можна лише на себе. Але саме такий лад і є справедливим. Щоб здійснити реформи в Україні, необхідно перемогти популізм політиків та патерналізм виборців. Необхідно перемогти самих себе.

Змінити себе, щоб змінити країну.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги