УкрРус

Хто вбиває український парламентаризм?

У новітній історії України першим цвях у труну парламентаризму вбив Петро Порошенко, добившись призначення Володимира Гройсмана Головою Верховної Ради України.

Вінницький міський голова з президентської вотчини радше виконує вказівки патрона, ніж дбає про розвиток українського парламентаризму в широкому значенні цього слова. У його слова про те, що Порошенко не впливає на прийняття рішень у Верховній Раді Україні, сказані у відповідь на тираду Ляшка про те, що президент підтримує "тушок" у парламенті, - в ці слова може повірити хіба що наївний.

Звісно, після парламентських виборів Петро Порошенко розраховував якщо не на конституційну, то принаймні на звичайну більшість фракції власного імені у Верховній Раді. Та не так склалось, як гадалось, а тому парламентаріями, в тім числі й тими, хто входить до коаліції, доводиться керувати в ручному режимі. Про який парламентаризм уже тоді говорити!

Фікцією виявився й перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки. Фактично Верховною Радою керують позапарламентські лідери. Так, Петро Порошенко найняв собі менеджерів в особах Володимира Гройсмана та Юрія Луценка, в той час як Арсеній Яценюк прекрасно здійснює цю функцію сам. Юлії Тимошенко та Олегові Ляшку менеджерів теж не треба.

Хоча вдалося створити коаліцію, яка має конституційну більшість, але здебільшого мова йде про так зване ситуативне голосування, коли партнерам доводиться узгоджувати пакети документів, аби прийти до спільного знаменника. Звісно, це в корінні підрубує основу парламентаризму.

Не вдалося подолати й такого огидного явища як кнопкодавство, причому до цього здебільшого вдаються якраз представники більшості. Досі так і не розроблений дієвий інструмент протистояння цьому злу, хоча слушних пропозицій було чимало. Просто в керівництва парламенту й особливо у тих, хто керує ним поза стінами Верховної Ради, нема політичної волі щодо викорінення кнопкодавства. За їхньою логікою, завжди існує небезпека, що не вистачить певної кількості голосів для прийняття відповідного рішення. Ось тут і знадобляться послуги кнопкодавів. Звісно, це вбиває парламентаризм у самому зародку.

Щось подібне відбувається і зі знаттям недоторканності з народних депутатів. Цю проблему можна було розв’язати раз і назавжди, але ж тягнуть кота за хвіст, керуючись якимись вищими принципами.

Те, що відбувається знищення парламентаризму в угоду якимось невідомим простому люду вищим цілям, стало зрозуміло з появою першої "тушки", яку вигнали з Радикальної партії й прийняли до "Волі народу". З’ясувалося, що нема дієвого механізму протистояння цьому злу, а потуги Володимира Гройсмана внести зміни до регламенту з цього приводу навряд чи виявляться продуктивними, бо тут, мабуть, слід змінювати Конституцію України.

Бійки в парламенті вже стали звичним явищем, що свідчить не лише про низьку законотворчу діяльність народних депутатів, а насамперед про критичний стан парламентаризму в Україні.

Зараз відбувається з’ясовування стосунків між членами більшості. Чим меншим буде рейтинг Порошенка, тим більше депутатів із фракції його імені шукатимуть собі місця під сонцем. Оскільки останнім часом Олег Ляшко чи не найбільше спричинився до розхитування човна парламентаризму і загибелі коаліції як такої, то можливе серйозне зменшення "штиків" у його фракції не без "допомоги" фракції Петра Порошенка. Єдине, що може врятувати гарячі голови, - це усвідомлення програшу двома сторонами.

На цьому тлі відвертою помилкою "Батьківщини" є намагання отримати дивіденди, займаючи позицію третейського судді. Ні ця політична сила, ні "Самопоміч" не зміцнять свої позиції, якби ще цього року відбулися дочасні парламентські вибори. Але навряд чи Ляшко вийде з коаліції, що було би формальною підставою для таких дочасних виборів, бо прекрасно розуміє, що до наступного парламенту його так звані радикали навряд чи потраплять.

Хто від цього усього може виграти – так це так званий Опозиційний блок, який має такий самий стосунок до опозиції, як морська свинка до моря. На наступних парламентських виборах, коли б вони не відбулись, люди голосуватимуть не за прихильників Віктора Януковича, а проти нинішньої влади, з якою пов’язують обвал гривні, зростання тарифів і цін, тотальне зубожіння населення.

Народні депутати України власними руками заганяють у могилу парламентаризм, роблячи ведмежу послугу Путіну. Порошенко не подібний на диктатора, який здатний залізною рукою розв’язати проблеми, тим більше, що він сам сприяє загибелі парламентаризму.

Верховна Рада нинішнього скликання мала історичний шанс зміцнити владу в Україні, але не скористалася ним. Гору взяли олігархічні розбірки, кланові інтереси – і все на тлі патріотичних гасел.

Яким би не був "поганим" парламентаризм, але згадаймо, що саме він врятував Україну від колапсу, коли Янукович втік до Росії. Тоді народні депутати України взяли відповідальність за долю країни в свої руки і прийняли правильні як на той час рішення.

Поки Україна не повернеться до парламентаризму не на словах, а на ділі, - не доводиться сподіватися на відродження нашої держави у протистоянні з московським агресором. Народним обранцям треба ставати державними мужами, а не старшими куди пошлють і хлопчиками для биття.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги