УкрРус

Висновок Венеціанської Комісії щодо люстрації

Ще на етап і прийняття парламентом Закону України "Про очищення влади", у засобах масової інформації проводився детальний аналіз цього законопроекту та вказувалося на очевидну невідповідність його норм міжнародним стандартам проведення люстраційних процесів, пише Марина Парінова для видання ЛігаБізнесІнформ.

Із посиланням на рекомендації ПАРЄ, висновки Венеціанської Комісії та практику Європейського суду з прав людини, зверталася увага української влади на недоліки цього закону та необхідність їх якнайшвидшого виправлення, оскільки запропонований ними варіант люстрації не відповідав наступним правилам:

- принцип вини повинен бути індивідуальним, а не колективним і має бути встановлений у кожному конкретному випадку;

- право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження в суді повинні гарантуватися;

- люстрація повинна проводитися єдиним спеціально створеним органом, який є незалежним і безстороннім;

- люстрація повинна бути обмежена лише тими посадами щодо яких існують підстави вважати, що особа, яка їх обіймає, може їх використати з метою створення суттєвих загроз правам людини або демократії;

- факт зайняття певної посади не повинен розглядатися як презумпція вчинення людиною протиправних діянь, оскільки це є порушенням принципів презумпції невинуватості та індивідуалізації вини;

- у процесі люстрації особа має користуватися гарантіями належної правової процедури: правом на захисника, право бути обізнаним з доказами обвинувачення і мати до них доступ, право на відкритий процес, право на оскарження рішення до незалежного судового органу.

З огляду на порушення зазначених вище стандартів у Законі України "Про очищення влади", негативна оцінка цього акту з боку європейських експертів залишалася лише питанням часу.

І тому цілком закономірною вважаю попередню оцінку закону Венеціанською Комісією та зміст висловлених зауважень, а також необхідність якнайшвидших змін до цього закону, оскільки кожний день дії його положень призводить до порушення основоположних прав і свобод людини.

У своєму висновку щодо Закону Венеціанська Комісія, в першу чергу зауважила, що процес люстрації, не дивлячись на свій політичний підтекст, повинен відбуватися виключно правовими методами і у відповідності з Конституцією та євростандартами.

Зауваження, які Венеціанська Комісія зробила у попередній оцінці Закону України "Про очищення влади" за своєю суттю фактично нічим не відрізняються від рекомендацій, на які неодноразово вказувалося у засобах масової інформації ще декілька місяців тому. Впевнена, що якщо б українська влада перед прийняттям будь-якого закону хоча б деколи аналізувала міжнародні стандарти, які діють у тій чи іншій сфері суспільних відносин, їй вдалося б уникнути такої різкої критики, яка була зроблена на її адресу Венеціанською Комісією.

Основними зауваження щодо Закону України "Про очищення влади" стали:

- у процесі люстрації вина повинна встановлюватися у кожному окремому випадку, а тому автоматична заборона на зайняття державних посад, яка базується лише та тому факті, що особа займала певну посаду, не відповідає принципу презумпції невинуватості і рівнозначна формі сукупного та дискримінаційного покарання. Така люстрація ризикує стати політичним інструментом тиску на опонентів;

- підстави для люстрації особи повинні бути чіткими і зрозумілими. Як вважає Венеціанська Комісія незрозуміло, наприклад, які критерії мають братися до уваги при встановленні судами поняття "сприяння кого-небудь в узурпації влади Президентом України В.Януковичем" (ч. 5 ст. 3 Закону). Враховуючи масштаби люстрації, а також велику кількість органів, які беруть участь у її практичній реалізації, неточні формулювання можуть стати причиною неоднакового застосування закону і призвести до його неправильного і незаконного використання зацікавленими сторонами;

- для Венеціанської Комісії незрозуміло яким чином люстраційна перевірка може виявити яку-небуть недостовірність відносно фінансових даних особи, оскільки на її думку, ці питання повинні вирішуватися у рамках спеціалізованих антикорупційних процедур. Крім того, сумніви виникають у європейської інституції і щодо того, що особа, яка замішана у корупції, повинна піддаватися люстраційним заходам, а не кримінальним санкціям;

- закон не передбачає створення незалежного органу, який здійснює контроль за процесом люстрації, оскільки таким органом не може вважатися Міністерство юстиції України, як це зараз передбачено. Такий орган не пропонує тих стандартів незалежності, які містяться у практиці Європейського суду з прав людини та інших стандартах;

- зауваження щодо необхідності та обґрунтованості проведення люстрації стосовно осіб, які причетні до радянського режиму через 20 років після становлення незалежної держави. Відповідно до існуючих стандартів проведення люстрації, цей процес має бути обмеженим у часі і для того, щоб піддавати люстрації осіб, які у дуже віддалений період обіймали певні посади, мають бути дійсно вагомі підстави;

- зауваження щодо включення у передбачений законом процес люстрації представників суддівського корпусу. Цікавим у цьому контексті є той факт, що українська влада мотивувала Венеціанській Комісії необхідність цього кроку неефективністю закону про відновлення довіри до судової влади. Потрібно згадати, що саме цей закон став одним із перших законів нової влади і його прийняття анонсувалося як панацея від усіх проблем у судовій гілці влади і ґрунтовного очищення суддівського корпусу. Таким чином, українська влада доводить Венеціанській Комісії необхідність прийняття нового закону, який не узгоджується із європейськими стандартами, фактом неефективності попереднього акту.

Цілком очевидно, що такий аргумент не міг переконати європейських експертів, які зауважили, що якщо суддя вже є об’єктом процедури відповідно до закону про відновлення довіри до судової влади, то він повинен мати імунітет від застосування закону про люстрацію. Люстрація суддів повинна регламентуватися лише одним законом.

Особливо цікавим у контексті риторики діючої влади, яка вже декілька місяців подає закон про люстрацію як вагоме досягнення у боротьбі з корупцією, виглядає позиція Венеціанської Комісії про те, що процес люстрації повинен бути доповнений іншими заходами, такими як притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, а також структурні реформи спрямовані на посилення верховенства права, боротьбу з корупцією і викорінення кумівства у владі. Люстрація може слугувати елементом цих заходів в екстремальних ситуаціях, але не повинна застосовуватися замість них.

Однак, схоже, що для діючої влади прийняти недолугий закон про люстрацію набагато простіше, ніж реалізовувати реформи, на які вказує Венеціанська Комісія і яких вже 10 місяців очікує українське суспільство.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги