Блог | Європейські міністри в Києві: тривога за два роки
Вперше за два роки, які пройшли після Майдану, міністри закордонних справ Німеччини і Франції прибувають в Україну для того, щоб говорити про українські внутрішні проблеми. Варто згадати: два роки тому Франк-Вальтер Штайнмаєр і попередник Жана-Марка Еро Лоран Фабіус теж були тут. Разом із колегою – тодішнім міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським – вони обговорювали можливий компроміс між Віктором Януковичем і протестним рухом. Це було прямою участю в наших внутрішніх проблемах. Керівники зовнішньополітичних відомств країн Євросоюзу продемонстрували свою зацікавленість у стабілізації ситуації в Україні та припиненні конфлікту між суспільством і владою, - пише Віталій Портніков для "Радіо Свобода".
Відтоді багато що змінилося. Але найголовніше – Україна стала не тільки партнером ЄС, а й об’єктом агресії з боку сусідньої Росії, гібридної війни, яка триває донині. У цій новій ситуації міністри закордонних справ Німеччини і Франції грали швидше роль союзників і посередників. Головною їхньою турботою стало закінчення конфлікту і відновлення територіальної цілісності України. Із українськими політиками говорили насамперед про це.
І ось тепер глави зовнішньополітичних відомств країн ЄС прибувають до Києва для того, щоб говорити про нашу внутрішньополітичну кризу. Це не просто цікавість. Нездатність української політичної еліти до компромісу і діалогу – серйозний удар для європейців. Вони можуть зрозуміти ситуацію відсутності прогресу в діалозі в Мінську – тому що знають, що до компромісу неспроможна сама Росія і її маріонетки. Але вони ніколи не зрозуміють, чому українські політики не можуть домовитися між собою. Тому що європейська політична культура – це перш за все культура компромісу.
Читайте: Почему мы пытаемся жить в стране, которой больше нет
Для європейців важливо, щоб країна, в стабілізації в якій вони брали участь, була здатною провести необхідні реформи. Важливо, щоб країна, союзниками якої вони стали у протистоянні з Кремлем, виглядала відповідальним партнером, а не центром безглуздих амбіцій. Важливо, щоб українсько-європейська асоціація була прикладом успіху, а не поразки. Тому що від цього успіху залежить майбутнє всієї політики сусідства. Те, "закриється" Євросоюз на своїх східних кордонах, чи буде розвиватися далі.
Хоча міністри не збираються говорити про Донбас, немає сумнівів, що їхній візит позначиться на майбутньому і цього регіону, і всього процесу відновлення територіальної цілісності України. Якщо виявиться, що українська влада недієздатна, то це стане додатковим аргументом для непродовження санкцій проти Росії. А саме це непродовження санкцій стане ударом і для процесу врегулювання, і для ролі ЄС в цьому врегулюванні, і для європейської орієнтації українського суспільства. Всього цього просто необхідно уникнути – якщо ми хочемо жити в мирній, єдиній і сучасній країні.
Не сумніваюся, що міністри не будуть приховувати всіх цих обставин від співрозмовників у Києві. Ось тільки чи почують їх?
