УкрРус

Міністр без реформи

Вчора на брифінгу Міністр юстиції України П.Петренко анонсував, що ще у 2014 році в Україні відбудеться початок масштабної судової реформи (https://www.rbc.ua/ukr/news/glava-minyusta-ukrainy-prognoziruet-nachalo-masshtabnoy-sudebnoy-03092014171600 ).

За його словами сутність такої реформи полягатиме у прийнятті нового Закону "Про судоустрій і статус суддів" і включатиме спрощення структури судової системи, проведення повної люстрації всього суддівського корпусу, а також спрощення судової процедури.

Добре, що Міністр юстиції України більш ніж за півроку своєї роботи зрозумів, що необхідно хоча б на словах продемонструвати активну діяльність у напрямку судової реформи, оскільки відсутність будь-яких поступок з цього питання викликає подив у громадян України та європейських експертів.

Зокрема, декілька днів тому директор Генерального департаменту прав людини Ради Європи К.Джакомопулос висловив жаль з приводу того, що в Україні проведенню судової реформи не надається важливого значення (http://pravo.ua/news.php?id=0043605 ).

Однак переконаний, що повноцінна судова реформа в Україні неможлива лише шляхом прийняття профільного закону, а потребує в першу чергу внесення змін до Конституції України, а вже на її основі мають відбуватися подальші перетворення з метою приведення українського судочинства у відповідність до європейських стандартів.

І це не мої роздуми чи побажання щодо проведення судової реформи, а в першу чергу – висновки та рекомендації європейських інституцій. Зокрема:

  • у пункті 119 Висновку Венеціанської Комісії CDL-AD (2010)003 від 16 березня 2010 року зазначається, що "Комісія рекомендує не обмежувати судову реформу рівнем законодавства, а провести глибоку конституційну реформу з метою закладення міцних підвалин сучасної та ефективної судової системи у повній відповідності з європейськими стандартами";
  • у пункті 13 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1549 (2007) передбачено, що "незалежне та неупереджене правосуддя є передумовою існування демократичного суспільства, яке керується принципом верховенства права. Звідси гостра необхідність проведення комплексної судової реформи, у тому числі шляхом внесення змін до Конституції";
  • у підпункті 7.3.5 пункту 7.3 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1755 (2010) закріплено, що ПАРЄ "вважає, що без внесення змін до Конституції України буде неможливо реформувати судову владу відповідно до європейських стандартів і цінностей".
  • у підпункті 6.5 пункту 6 та пункті 13 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1862 (2012) передбачено, що ПАРЄ "ще раз підтверджує свою позицію, яка полягає в тому, що неможливо провести необхідні для України реформи, щоб виконати зобов’язання перед Радою Європи, без реформування Конституції", а також міститься положення про необхідність невідкладного прийняття поправок в Конституцію України щодо скасування п’ятирічного випробувального строку для суддів, усунення парламенту від процесу призначення суддів, а також щодо реформування складу Вищої ради юстиції.
  • у пункті 5 Висновку Ради Європейського Союзу щодо України від 23 червня 2014 року зазначено, що Європейський Союз закликає українську владу продовжувати реформаторські зусилля, у тому числі в напрямку конституційної реформи і реформи судової системи, а також закликає активізувати зусилля у цьому напрямку.

Зазначені вище положення переконливо свідчать, що будь-яка судова реформа в Україні, яка відбувається без внесення змін до Конституції України, не буде виглядати повноцінною для європейських експертів, оскільки не дасть змоги до кінця вирішити проблемні питання українського судочинства, на які неодноразово зверталася увага органів влади України у численних висновках та рекомендаціях.

Хотілося б звернути увагу Міністра юстиції України П.Петренка хоча б на деякі з цих питань і зрозуміти, як він планує провести "масштабну судову реформу" без їх вирішення. Зокрема:

  • усунення Верховної Ради України від процесу призначення та звільнення суддів (п. 29 Висновку Венеціанської Комісії CDL-AD (2007)003) від 20 березня 2007 року);
  • скасування випробувального п’ятирічного строку для суддів, які призначаються на посаду судді вперше (пункт 39 Висновку CDL-AD (2010)003 від 16 березня 2010 року, пункт 78 Висновку CDL-AD (2011)033 від 18 жовтня 2011 року).
  • зміна складу Вищої ради юстиції та її перетворення у незалежний судовий орган (п. 49 Висновку Венеціанської Комісії CDL (2010)098 від 7 жовтня 2010 року);
  • виключення парламенту із процедури надання згоди на затримання чи арешт судді та передання таких повноважень незалежному судовому органу (пункт 12 Висновку CDL-AD (2007)003 від 20 березня 2007 року, підпункт 5 пункту 130 Висновку CDL-AD (2010)026 від 18 жовтня 2010 року)
  • утворення, ліквідація та реорганізація судів виключно шляхом прийняття законів (пункти 16, 130 Висновку CDL-AD (2010)026 від 18 жовтня 2010 року).

Крім того, хочу зауважити, що навіть ті незначні обіцянки, які встиг анонсувати Міністр юстиції України під час брифінгу не можна втілити в життя без внесення змін до Конституції України.

Зокрема, спрощення структури судової системи обов’язково вимагає внесення змін до статті 125 Основного Закону України, яка закріплює чотириланкову структуру судової системи України.

Свого часу Венеціанська Комісія у пунктах 22, 23 Висновку CDL-AD (2010)003 від 16 березня 2010 року критикувала складну судову систему України, що призводить до зростання ризиків затягування розгляду справ та знижує ефективність правосуддя. Однак Венеціанська Комісія зауважила, що оскільки складна структура судової системи закладена в Конституції України, то цю проблему треба вирішувати шляхом внесення конституційних поправок.

Стосовно пропозиції щодо проведення повної люстрації всього суддівського корпусу Міністру юстиції України варто було б ознайомитися з рядом міжнародних актів, які стосуються цього питання. Зокрема, Парламентська Асамблея Ради Європи у п. 12 Резолюції 1096 (1996) відзначила, що люстраційні або інші адміністративні заходи, які запроваджуються державою, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано, зокрема, такий критерій, що принцип вини має бути індивідуальним, а не колективним, і повинен бути встановлений у кожному конкретному випадку. Венеціанська Комісія у пункті 6 Висновку CDL-AD (2012)028 також зауважила про необхідність дотримання таких критеріїв у процедурі люстрації як те, що вина повинна бути доведена у кожному окремому випадку, а люстрація повинна мати суворі обмеженя часу як щодо періоду її виконання, так і щодо періоду, який підлягає перевірці.

Тобто одномоментна і повна люстрація всього суддівського корпусу, яку хоче запровадити П.Петренко, не відповідатиме європейським стандартам.

Судячи з обіцянок Міністра юстиції України про основні напрацьовані положення судової реформи ми зможемо дізнатися вже в найближчі тижні.

Будемо сподіватися, що так воно й буде і судова реформа П.Петренка не розділить долю реформи адвокатури, яку Міністр юстиції планував завершити протягом одного місяця (http://www.kommersant.ru/doc/2425313 ), однак так і не зміг впоратися й до цього часу.

Наши блоги