УкрРус

Мразь. Декілька слів співчуття пану Прем’єру

Я вже 12 років є головою житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) – маленького аналога держави зі своїм бюджетом, що має дохідну і витратну частини і формується з внесків на утримання і надходжень від нежилих приміщень, з агресивними зовнішніми втручаннями у внутрішні справи, приміром Київенерго або РДА, з притаманними сучасності вимогами реформ і, звичайно, зі своїми внутрішніми проблемами характерними для всього ще досі совкового суспільства. Власне про цей останній чинник і піде мова.

Дістався мені будинок від керівників, які прийшли до влади роком раніше бездоказово обісравши голову правління і головбуха звинуваченнями в розкраданні майна і коштів членів нашого ЖБК. Я тоді був членом ревізійної комісії і єдиний недолік, який виявила комісія очолювана головним звинувачувачем – це відсутність акта списання на пачку прального порошка і віника. Прийшовши до влади нове керівництво в пориві справедливої злоби подало заяву на головбуха до відповідного органу, який вилучив усю документацію і після певного періоду веселощів отриманих від співставлення заяви з документами видало логічний висновок про відсутність порушень викладених у заяві. За період трохи більше року нова голова правління створила піврічні борги по зарплаті, електроенергії та за інші послуги. У цьому нема нічого дивного адже за справу взялася людина, яка згодом упродовж 2 років скаржилася на відсутність гарячої води ігноруючи очевидний факт виходу з ладу картриджа "однорукого" змішувача. На це їй вказували сантехнік та члени декількох комісій звертаючи її увагу на одночасну роботу лічильників холодної і гарячої води. Проблему швидко вирішив новий власник її квартири. Комендант, який в своїй виборчій програмі пообіцяв спиляти абрикосу по якій бомжі залазили в будинок за рік так і не зміг зібрати свою ділову потенцію на виконання цієї обіцянки, але спромігся довести нормальну двірничиху до звільнення і згодом, коли я їй запропонував повернутися, почув "у придурків працювати не буду ні за які гроші".

Єдине, що мені дісталося нормального – це маленький професійний колектив порядних працівників (я не враховую бомжів, яких доводилося певний період наймати для чистки сміттєзбірника у зв’язку з відсутністю двірника). Одним з цих працівників була бухгалтер, яка через декілька місяців, подивившись на мої зусилля по витягуванню будинка з лайна, розповіла мені про свій досвід роботи головою ЖБК на вулиці Туполєва. Розповіла про те, як її, за підтримки РДА і при повній байдужості членів ЖБК, аферисти, з числа мешканців будинку зацікавлених у захваті землі під свої гаражі, усунули з посади голови правління і сказала: "ця мразь не оцінить ваших зусиль".

На той час я вже мав досвід стосунків з громадськістю як депутат Київради першого, ще більш-менш порядного, скликання і в цілому погодившись з її словами продовжив роботу. В цій роботі я спирався на підтримку членів правління один з яких дав мені матеріал про кількість придурків у суспільстві. Це загальновідома статистика і допитливий читач такою інформацією володіє, але я трохи на цій темі зупинюсь.

Спеціалісти стверджують, що у будь-якій державі є 20% придурків. Є фахівці, які вважають ці 20% злом і темною силою, які намагаються перемогти добро і світло своєю активністю. Щодо мого будинку. Декілька професійних консьєржок стверджували, що у цьому будинку кількість придурків ними досі ще не бачена. Одна прийшла до такого висновку в першу (і останню) добу чергування, зокрема тоді один з мешканців серед ночі викинув з шостого поверху будинку свого стола прямо перед вхідними дверима. Спускати лайно не в унітаз, а в пакетику у вікно – це систематичне побажання доброго ранку двірничисі. Для неї ж і вставлена в сміттєпровід у правильному положенні розкрита парасолька і вилиті у вікно помиї. А от спустити в унітаз засіб жіночої гігієни – це вже привіт для сантехніка і мешканців першого поверху. Викидати у вікно пляшки – це банально хоч і може потягнути на кримінал. А от посіяти під балконом зіпсовані мариновані огірочки не виходячи з квартири – це вже тягне на ноу-хау. Попри все я вважаю відсоток придурків значно нижчим числа 20, а ось їх активність … .

А головне – вони все знають. На днях одна активістка з так званої ініціативної групи з пошуків золотих батонів голови правління заявила, що закона, який зобов’язує ЖБК до 1 липня 2016 року реорганізуватися в ОСББ нема, а просто Богайчук хоче ліквідувати ЖБК щоб приховати накрадене. (Ми на правлінні прикинули, що для пояснень власникам квартир необхідності проведення цієї реформи знадобиться по квартирний обхід впродовж декількох місяців. Цей відступ стосується повільності реформ у державі). До речі: в ініціативній групі є лише одна член ЖБК. А інший член тієї самої ініціативної групи (згаданий вище комендант) поділився новиною, що я стосовно жінок імпотент. Була б його дружина на декілька десятків років молодшою та трохи привабливішою, а в мене було декілька зайвих гривень і не було гидливості до жінок через їх партнерів, то можна було б і перевірити інформацію. Та ну їх, придурків. Згадаймо нормальних.

"У мєня в девяностапятом кварталє сто чєлавєк в падчінєніі. Зєлєнскій дал дєньгі і вишку я нашол за десять мінут. А ви трубу гарячєй вади десять днєй нє можєтє атрємантіравать". Тю, "Зєлєнскій дал дєньгі". А не дав? А ти за свої вишку найняв? А 12 років не віддає тобі гроші? А якийсь родич Зєлєнского систематично тобі розповідає, що у нього в дєвяносташєстом кварталє обслуга клоунів вишку знаходить за п’ять хвилин?

З поривом труби в теплотрасі дійсно проблемка вийшла: будівельна фірма, яка безвідмовно і без попередньої оплати систематично виконувала для будинку такі роботи одночасно здає три геморойних об’єкта. Але при першій нагоді взяла дозвіл на розриття, пригнала екскаватора, привезла зі згаданих об’єктів робітників і в годину ночі я запустив систему. Та затримка з ремонтом – це квіточки. Вигнив кусок перекладеної нам РДА лише шість років тому труби. А міняли і труби опалення. А відомий закон що говорить? Правильно: в лютий мороз порве і опалення. А це не лише загроза розморожування системи, але і декілька сотень тисяч гривень на підігрів земної кульки коштом членів ЖБК. І з усвідомленням такої та інших перспектив хто живе уже 12 років? Правильно.

Впродовж декількох перших років довелося періодично утримувати частину працівників власним коштом (згадані вище борги і наступні два по шість місяців арешти рахунку). Про це розповідав на зборах. Хтось сказав спасибі? Правильно – жоден. Вилізли з лайна і модернізували свою бойлерну. Гроші взялися з виграних у Київенерго та Київводоканала судів на загальну суму приблизно 300 тисяч. В основному це результат моїх ризикованих ідей реалізованих гарним юристом. По суті мешканцям зекономлена двохрічна квартплата. Розповідав про це на зборах. Хтось, крім членів правління, сказав спасибі? Правильно – жоден. Впродовж 25 років місили болото бо пішохідні доріжки запроектували не туди куди ходять люди. Зробив доріжки. Була неймовірна радість: 4 людини (2 з сусідніх будинків) подякували.

Є певна кількість людей хто розуміють складності роботи. Є декілька чоловік, які висловлюють співчуття. Є людина, яка на минулих звітно-виборчих зборах упередила крадіжку списків голосування членів ЖБК. Але мене обурює інше.

ЧОМУ ЖОДНА НОРМАЛЬНА ЛЮДИНА НЕ СКАЖЕ ПРИДУРКУ: "ЗАКРИЙ ЄДАЛЬНИК, ДАЙ ЛЮДИНІ ПРАЦЮВАТИ"?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги